ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2019 року
м. Київ
справа №826/10649/15
касаційне провадження №К/9901/19305/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2015 (суддя Бояринцева М.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2016 (головуючий суддя - Шурко О.І., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі № 826/10649/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Світлиця» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Світлиця» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2014 № 0006262201.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 09.10.2015 позов задовольнив повністю.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.01.2016 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2015 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме: статей 7, 10, 11, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, зазначає, що судами не надано оцінки всім доказам, на які посилається відповідач, що не дало можливості з'ясувати всі обставини справи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити докази в їх сукупності.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Світлиця» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Протекшн ЛТД» за липень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітстройбуд-2014» за липень, серпень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптова База «Чай-Агропродукт» за липень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферумтрейд» за червень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейвік ЛТД» за серпень 2014 року, за результатами якої складено акт від 01.12.2014 № 9806/26-51-22-01/39198092.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних продуктів харчування та обладнання в Товариства з обмеженою відповідальністю «Протекшн ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітстройбуд-2014», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова База «Чай-Агропродукт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферумтрейд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейвік ЛТД», з підстави непідтвердження реального характеру здійснених поставок.
Обґрунтовуючи свою позицію, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві посилалась на: неможливість перевезення обумовленої кількості товару транспортними засобами, зазначеними в товарно-транспортних накладених, що представлені на перевірку; відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, зокрема основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, неперебування їх за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням; пояснення директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Протекшн ЛТД» Дмитренка Віталія Анатолійовича щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи; фіктивність Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітстройбуд-2014», встановлену в рамках розслідування кримінального правопорушення № 32014110000000040, що кваліфікується за частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2014 № 0006262201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 503186,00 грн. за основним платежем та 125796,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи позов, судові інстанції виходили з того, що фактичне виконання розглядуваних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; постачальники Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Світлиця» на час здійснення відповідних операцій перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мали статус платників податку на додану вартість; відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду ви