ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2019 року
Київ
справа №810/5792/15
касаційне провадження №К/9901/14427/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Овостар» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 (головуючий суддя - Міщук М.С., судді: Бєлова Л.В., Гром Л.М.) у справі №810/5792/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Овостар» до Київської митниці ДФС про визнання незаконним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Овостар» звернулося до адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС, у якому просило визнати незаконним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 16.06.2015 №125130005/2015/610054/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, натомість митним органом необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним).
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 адміністративний позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Судами першої та апеляційної інстанцій у межах спірних правовідносин установлено, що між позивачем та компанією Sichuan JSDA Technology Co., Ltd (Продавець) був укладений контракт №MCP/CH-UKR/01012015 від 01.04.2015, згідно умов якого продавець зобов'язався продати та відвантажити покупцю монокальцій фосфат, Лізин Гідрохлорид 98,5 % в кількості 6000 (шість тисяч) тонн. За умовами п. 3.1 контракту поставка товару відбувається на умовах CIF порт Одесса (Інкотермс-2010). З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, декларантом 15.06.2015 було подано до митного органу МД за №125130005/2015/544709. Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України. В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару декларантом було подано до митного органу пакет документів. Під час здійснення митного контролю митним органом було надіслано позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів згідно переліку. Декларант листом від 15.06.2015 №ОВ-16/06/15-783 повідомив митний орган про неможливість подання додаткових документів у строки визначені митним кодексом, у зв'язку з чим просив прийняти рішення без урахування термінів визначених у статті 53 Митного кодексу України. За результатами розгляду МД та доданих до неї документів, посадовою особою митного органу прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.06.2015 №125130005/2015/610054/2. Митну вартість ввезеного товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари.
Ухвалюючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване рішення містить формальну відсилку про неможливість застосування 2 - 5 методів визначення митної вартості через відсутність відомостей та без вказівки на вчинені дії щодо цих методів і зокрема - на дії по отриманню необхідних відомостей. При цьому, суд першої інстанції вказав на те, що позивач фактично не підтвердив митну вартість імпортованого товару, у зв'язку з чим, сумніви митного органу в правильності обчислення позивачем митної вартості є обґрунтованими.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що контролюючий орган мав обґрунтовані сумніви відносно правильного визначення позивачем митної вартості товарів, які не були спростовані Товариством , в т.ч., і шляхом надання додатково витребуваних контролюючим органом документів, а тому відповідач обґрунтовано здійснив коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу. Приймаючи оскаржуване рішення, орган доходів і зборів діяв у межах та у спосіб визначених законом повноважень; рішення відповідає вимогам законодавства, містить усі обов'язкові реквізити, у т.ч., підстави щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Овостар» подало касаційну скаргу, у якій просило Верховний Суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силу рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована тим, що митним органом неправомірно відмовлено позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом митної вартості, безпідставно визначивши митну вартість за резервним методом, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування основоного методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не спростовані наданими до митного оформлення документами.
Відповідач скористався своїм правом та подав до суду заперечення на касаційну скаргу, у яких з посиланням на законність та обґрунтованість рішення апеляційної інстанції просив залишити касаційну скаргу товариства без задоволення.
Переглядаючи оскаржувані судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Судами першої та апеляційної інстанцій з'ясовано, що декларантом одночасно із МД №125130005/2015/544709 були подані наступні документи: контракт від 01.04.2015 №MCP/CH-UKR/01012015 та Додаток до нього від 01.04.2015 №3; інвойс JS-OVO0414; довідка про транспортні витрати №08/06-14; рахунок за надану транспортну послугу від 08.06.2015 №ODS00000537; договір перевезення від 17.08.2014 №ОВ-17/09/14-8.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений з