ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2019 року
Київ
справа №826/15877/15
касаційне провадження №К/9901/19258/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2015 (суддя Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 (головуючий суддя - Бабенко К.А., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі №826/15877/15 за позовом Приватного підприємства «Блок Баг Сістемс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство «Блок Баг Сістемс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2015 №24026552202 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1737555грн., в тому числі: 1158388 грн. основного платежу та 579167грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 24.09.2015 позов задовольнив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.12.2015 залишив постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2015 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, наголошує на тому, що судовими інстанціями неповно з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не враховано факту відсутності доказів використання придбаних позивачем послуг у власній господарській діяльності.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Блок Баг Сістемс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Техпром-Буд», Приватним акціонерним товариством «Херсонський КХП», Державним підприємством «Говерла» за період жовтень 2014 року, за результатами якої складено акт від 24.06.2015 №135/26-55-22-02/33939104.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2015 №24026552202 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1737555грн., в тому числі: в сумі 1158388 грн. основного платежу та в сумі 579167грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпром-Буд» на підставі договорів від 15.09.2014 №980/09/14, від 22.09.2014 №981/09/14, від 26.09.2014 №982/09/14 та від 29.09.2014 №983/09/14 ряду послуг.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на безтоварний характер таких господарських операцій. Мотивуючи свої висновки, податковий орган вказував на анулювання 30.10.2014 свідоцтва платником податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпром-Буд», нульові показники останньої задекларованої податкової звітності вказаного контрагента позивача, а також непов'язаність спірних договірних операцій із господарською діяльністю Приватного підприємства «Блок Баг Сістемс».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що фактичне вчинення господарських операцій підтверджене належним чином оформленими первинними документами; укладення правочинів спрямоване на реальне настання правових наслідків, які відповідають наявності ділової мети; Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпром-Буд» на момент вчинення спірних операцій володіло необхідним обсягом цивільної та податкової правосуб'єктності; судові рішення щодо визнання укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Техпром-Буд» правочинів недійсними відсутні.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені п