ПОСТАНОВА
Іменем України
18 березня 2019 року
Київ
справа №2а-5292/12/2170
адміністративне провадження №К/9901/5664/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Яковлєва О.В., суддів Бойко А.В., Танасогло Т.М. від 25 лютого 2014 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Будмашінвест» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2012 року Відкрите акціонерне товариство «Будмашінвест» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області ДПС (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 грудня 2012 року №0010151502, №0010161502 та №0010171502.
Обґрунтовуючи позов, Товариство вказувало на безпідставність визначення контролюючим органом зобов'язань зі сплати земельного податку з використанням даних управління Держкомзему у місті Херсоні Херсонської області (лист від 26 вересня 2012 року №01-2370), які не відповідають даним витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі, на підставі яких позивачем задекларовано податкові зобов'язання відповідно до статті 271 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, дійшовши висновку про законність податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2012 року №0010151502, зазначив, що в порушення вимог ПК України Товариство у період з червня 2011 року по вересень 2012 року обчислювало та сплачувало земельний податок без врахування нової нормативної грошової оцінки землі, затвердженої Рішенням Херсонської міської ради №178 від 31 березня 2011 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Херсона», що призвело до заниження податкового зобов'язання щодо плати за землю. Стосовно ж податкових повідомлень-рішень від 12 грудня 2012 року №00106152 та №00107152, встановивши прострочення сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань, визнав обґрунтованим застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до статті 126 ПК України.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року та прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 грудня 2012 року №0010151502 в частині збільшення Товариству грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 2318,29 грн. та в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 497,77 грн.; в задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Своє рішення апеляційний суд обґрунтував тим, що прийняття міською радою в середині бюджетного року рішення про зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок не може зумовлювати автоматичне збільшення ставок відповідних земельних зборів у цьому ж бюджетному році, а тому, за висновком суду, податковим органом неправомірно визначено позивачу грошове зобов'язання з цього платежу та застосовані штрафні санкції за червень - грудень 2011 року. При цьому суд зазначив, що підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 12 грудня 2012 року №00106152 та №00107152 стала несвоєчасна сплата Товариством узгоджених податкових зобов'язань з земельного податку за 2010-2012 роки, обставини чого жодним чином не спростовано позивачем в ході розгляду справи.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
У доводах касаційної скарги зазначає про помилковість висновків апеляційного суду, оскільки положеннями ПК України закріплено обов'язок платника земельного податку здійснювати його перерахування у разі зміни нормативної грошової оцінки землі. Позивач же у 2011-2012 роках обчислював та сплачував земельний податок, враховуючи розмір нормативної грошової оцінки землі, зазначений у витязі, який видано управлінням земельних ресурсів 13 травня 2008 року за №01-1202, а тому Інспекція при обчисленні податкового зобов'язання щодо плати за землю у період з червня 2011 року по вересень 2012 року правомірно використала розмір нової нормативної грошової оцінки землі, затвердженої Рішенням Херсонської міської ради №178 від 31 березня 2011 року.
Отже, як вбачається із змісту касаційної скарги, відповідач не погоджується із рішенням суду апеляційної інстанції лише в частині задоволених позовних вимог (про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2012 року №0010151502).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.
В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею №438 від 12 травня 1999 року Товариству надано у постійне користування земельну ділянку у м. Херсоні, загальною площею 0,0307 га.
У 2011 - 2012 роках позивачем проведено розрахунок земельного податку, виходячи із нормативної грошової оцінки земель м. Херсона, яку зазначено у витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №01-1202 від 13 травня 2008 року.
Рішенням Херсонської міської ради №178 від 31 березня 2011 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Херсона» встановлено нову нормативну грошову оцінку земель у м. Херсоні у сумі 213,32 грн. за 1 кв. м. Відповідно до пункту 4 рішення нова нормативна грошова оцінка застосовується з 01 червня 2011 року.
В подальшому за результатами проведеної Інспекцією документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету земельного податку за період з червня 2011 року по вересень 2012 року складено акт від 23 листопада 2012 року №2675/15-2/21285509, яким встановлено декларування податкового зобов'язання по земельному податку без врахування оновленої нормативної грошової оцінки землі, що призвело до його заниження на суму 5298,91 грн., а також несвоєчасну сплату до бюджету узгоджених зобов'язань з цього податку за 2010-2012 роки.
За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 12 грудня 2012 року: №0010151502, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб на 5298,91 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1242,93 грн.; №001016152, яким застосовано до позивача штрафну санкцію у сумі 242,89 грн.; №001017152, яким застосовано до позивача штрафну санкцію у сумі 68,01 грн.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України)