ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
19 березня 2019 року
справа №810/5710/14
адміністративне провадження №К/9901/25962/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Україна»
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року у складі судді Шевченко А.В.,
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у складі суддів Твердохліб В.А., Костюк Л.О., Троян Н.М.,
у справі № 810/5710/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Україна»
до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
03 жовтня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Україна» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 червня 2014 року № 0004082210, від 03 червня 2014 року № 0004092210 та від 19 вересня 2014 року № 0005772210, з мотивів безпідставності їх прийняття.
14 листопада 2014 року постановою Київського окружного адміністративного суду, у задоволені позову Товариства відмовлено з мотивів доведеності податкових правопорушень, покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
22 березня 2016 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року в частині відмови у визнанні протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2014 року №0005772210 в сумі 768 014,27 грн - визнано нечинною та провадження у справі в цій частині закрито в зв'язку з досягненням податкового компромісу.
З урахуванням вказаної ухвали суду апеляційної інстанції від 22 березня 2016 року, постанова суду першої інстанції підлягає перегляду в частині відмови у визнанні протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 червня 2014 року №0004082210 на суму 1 275 454,00 грн та №0004092210 на суму 492 044,00 грн та податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2014 року №0005772210 в сумі 272 364,73 грн основного боргу (1 040 378,00 грн - 768 014,27 грн) та 151 461,00 грн штрафних санкцій.
29 березня 2016 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року в частині відмови у визнанні протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 червня 2014 року №0004082210 на суму 1 275 454,00 грн та №0004092210 на суму 492 044,00 грн та податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2014 року №0005772210 в сумі 340 455,83 грн залишено без змін.
25 квітня 2016 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги позивач доводить порушення судом апеляційної інстанції положень абзацу першого частини другої Підрозділу 9-2 Перехідних положень Податкового кодексу України та частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в частині визначення штрафних санкцій, нарахованих на основне зобов'язання з податку на прибуток підприємств за наслідками досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 19 вересня 2014 року №0005772210 у розмірі 768014 грн 27 коп. на підставі заяви позивача за рішенням відповідача від 29 квітня 2015 року №2096/10/10-04-22-03.
Відмовляючи у задоволені позову в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 272364 грн 73 коп. суд апеляційної інстанції не зазначив, які податкові правопорушення стали підставою для визначення податкового зобов'язання у цій частині, в розрізі звітних податкових періодів та спірних господарських операцій, не встановлення цих обставин судом зокрема апеляційної інстанції доводить за висновком позивача безпідставність нарахування сум податку на прибуток в означеному розмірі.
Позивач вважає, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано відхилені його клопотання про виклик свідків та призначення економічної експертизи, які мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на приписи статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», вимог діючої на час подання касаційної скарги частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач доводить порушення податковим органом принципу «належного урядування», цитуючи при цьому низку рішень ЄСПЛ.
Позивач вказує на недоведеність податковим органом податкових правопорушень при зменшенні сум бюджетного відшкодування податковим повідомленням - рішенням від 03 червня 2014 року №0004092210, порушенням правил належності та допустимості доказів, доводить, що суми податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Донбас Інвест ВН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтінг Компані» використовувалися ним щомісячно в рахунок зменшення податкових зобов'язань відповідного періоду та не може впливати на перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Вказує на те, що за межами компетенції податкового органу є встановлення ним порушень Товариством та його контрагентами положень статей 215, 228 Цивільного кодексу України, в межах яких встановлена недійсність правочинів та застосовані їх наслідки, статей 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, шляхом не дослідження первинних документів, як підстав бухгалтерського обліку та визначення господарської діяльності та її наслідків в розумінні статей 44, 135, 138, 139, 153 Податкового кодексу України.
26 квітня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано справу суду №810/5710/14 з Київського окружного адміністративного суду.
16 травня 2016 року податковим органом надане заперечення на касаційну скаргу Товариства до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
24 листопада 2016 року справа №810/5710/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
20 лютого 2018 року справа №810/5710/14 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/25962/18 передані до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом у квітні 2014 року проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з питань, що стали предметом оскарження за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року результати якої викладені в акті перевірки від 13 травня 2014 року №253-22-10- 36230096 (далі - акт перевірки).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході проведення позапланової виїзної перевірки контролюючим органом виявлено порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що спричинило заниження податку на прибуток в періоді, що перевіряється, на загальну суму 1407968,00 грн, в тому числі в І кварталі 2011 року на суму 300 698,00 грн, в IV кварталі 2011 року на суму 434 536,00 грн, в IV кварталі 2012 року на суму 672 734,00 грн.
Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року встановлено завищення задекларованих збитків на загальну суму 157259,00 грн, в тому числі в IV квартал 2012 року на суму 157 259,00 грн.
Податковим органом також встановлено порушення Товариством вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу, що спричинило заниження податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 91000,00 грн.
Перевіркою повноти визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних (податкових) періодах встановлено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних (податкових) періодах на загальну суму 393 635,00 грн, в тому числі в січні 2012 року на суму 351 537,00 грн, в травні 2012 року на суму 42 098,00 грн.
03 червня 2014 року керівником податкового органу, та з урахуванням адміністративного оскарження 19 вересня 2014 року, згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України прийняті податкові повідомлення-рішення, які є предметом розгляду у цій справі.
Податковим повідомленням-рішенням №0004082210 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів за основним платежем у сумі 1 107 270 грн за порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 168 184 грн без визначення правової підстави їх застосування (том 1 арк. справи 61).
Податковим повідомленням-рішенням №0004092210 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 393 635,00 грн, в тому числі за січень 2012 року на суму 351 537,00 грн, за травень 2012 року на суму 42098,00 грн, з підстав порушення Товариством пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 98 409 грн, без визначення правової підстави їх застосування (том 1 арк. справи 60).
Податковим повідомленням-рішенням №0005772210, прийнятим на підставі акта перевірки від 21 серпня 2014 року №2030/10/10-36-10-01-04/635 (рішення прийнятого за результатами розгляду скарги позивача), позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 1 040 378 грн за порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 151 461 грн, без визначення правової підстави їх застосування (том 1 арк. справи 106).
Суд зазначає, що в основу збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток та зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість покладені виключно положення Податкового кодексу України, незважаючи на те, що актом перевірки виходячи з дії загально-правового принципу норми права у часі встановлені порушення положень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», зазначене не встановлено, не досліджено та не оцінено судами попередніх інстанцій, так само, як і відсутність підстав застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися на встановлені обставин, які вплинули на оцінку доказів у справі та полягають у наступному.
Позивачем за 2011 рік задекларовано скоригований валовий дохід та доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 204 948 738,00 грн.
Позивач мав взаємовідносини з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектро-75», Товариством з обмеженою відповідальністю «Остін Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промдонмеханізація», на виконання господарських операцій з першими з двох названих Товариств позивачем надано податкові та видаткові накладні, банківські виписки та довіреності, проте, документів, які б дали можливість встановити умови та спосіб поставки, Позивачем до перевірки не надано.
Згідно відомостей ІС «Податковий блок» засновником, директором та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектро-75» є громадянин Росії, який відсутній на території України, це Товариство в Яготинському відділенні Переяслав-Хмельницької ОДПІ, до ЄДР внесено запис про відсутність за його місцезнаходженням, основним видом діяльності є оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, 19 січня 2012 року анульовано Свідоцтво Товариства, як платника податку на додану вартість від 11 липня 2011 року №100342625, між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями цього контрагента рахується розбіжність на суму 33 333,33 грн.
Відповідно даних ІС «Податковий блок» засновником, директором та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю «Остін Трейд» є громадянин Росії, який відсутній на території України, це Товариство зареєстровано 01 квітня 2011 року в Згурівському відділенні Переяслав-Хмельницької ОДПІ, до ЄДР внесено запис про відсутність за його місцезнаходженням, основним видом діяльності є оптова торгівля, 10 січня 2012 року анульовано Свідоцтво Товариства як платника ПДВ від 15 червня 2011 року №100340828, між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями цього Товариства рахується розбіжність на суму 22666,67 грн.
Договір від 04 січня 2011 року №81, відповідно якого відбувалися взаємовідносини купівлі-продажу між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Остін Трейд» укладено раніше, ніж створено це Товариство (01 квітня 2011 року).
Згідно даних ІС «Податковий Блок» Товариство з обмеженою відповідальністю «Промдонмеханізація» перебувало на обліку в ДПІ у Київському районі міста Донецька, 05 липня 2013 року господарську діяльність цього Товариства припинено та знято з обліку у зв'язку з визнанням банкрутом, анульовано Свідоцтво платника ПДВ, основним видом діяльності в період існування було будівництво житлових і нежитлових будівель, в звітності з ПДВ не відображений факт взаємовідносин з позивачем, на момент складання акту перевірки між податковим кредитом Позивача та податковими зобов'язаннями цього контрагента рахується розбіжність на загальну суму 363 676,66 грн. Підставою взаємовідносин між позивачем та його контрагентом були договір від 04 січня 2012 року №118, про що свідчать видаткові, податкові накладні, які виписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промдонмеханізація», договір від 04 квітня 2012 року №118, відповідно якого здійснювались перерахування контрагентом позивача на його користь, жоден із вказаних договорів податковому органу під час перевірки не надано.
Контролюючим органом факт придбання цим контрагентом у позивача 80 000 кг скумбрії не встановлений, податковий кредит Товариством з обмеженою відповідальністю «Промдонмеханізація» по факту здійснення цієї господарської операції не декларувався.
З урахуванням наведених обставин податковий орган дійшов висновку, що укладені Позивачем з контрагентами договори є сумнівними та такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, а діяльність Позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди.
Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень підпунктів 14.1.56, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, статті 135 Податкового кодексу України, статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який зумовив висновок про те, що лише в разі фактичного здійснення господарської операції належним чином оформлені документи мають силу первинних документів
Дослідивши долучені до матеріалів справи