ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
19 березня 2019 року
справа №809/2956/15
адміністративне провадження №К/9901/40685/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2015 року у складі судді Могили А.Б.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у складі суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М., Качмара В.Я.
у справі № 809/2956/15 (876/7733/16)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
У липні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач у справі) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, з мотивів безпідставності його прийняття.
5 жовтня 2015 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, позов задовольнив, скасував податкове повідомлення-рішення №0009181701 від 14 липня 2015 року.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що висновки акта перевірки не ґрунтуються на нормах податкового законодавства України, оскільки право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість та зняття сум з податкового кредиту, як сплачених, так і нарахованих, виникає за правилами першої події: або фактичної сплати коштів (в т.ч. податку на додану вартість) продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг), не залежно від того, який вид економічної діяльності за КВЕД обрав платник податків.
22 травня 2017 року відповідачем подана касаційна скарга, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати у повному обсязі постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та відмовити позивачу в задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт № 1092/171/2182103837 від 3 липня 2015 року, висновками якого встановлено порушення:
- пункту 138.1 статті 138, пункту 177.4, пункту 177.6 статті 177 Податкового Кодексу України, в наслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 171 448,61 грн., а саме в 2013 році на суму 73 792,67грн, в 2014 році на суму 97 655,94 грн.
- пункту 198.3 статті 198, статті 180 Податкового Кодексу України, в результаті чого збільшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 175708 грн та зменшено суму податку яка підлягає сплаті до бюджету на 6 686 грн.
На підставі висновків акта перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009181701 від 14 липня 2015 року, яким донараховано податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 171 448, 61 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 85 724 грн.
Підставою для винесення вищевказаного рішення слугували висновки податкового органу про те, що позивач на підставі договору надавав послуги по зберіганню нафтопродуктів, а тому оскільки вид його діяльності - роздрібна торгівля пальним, а не його зберігання, податковим органом донараховано податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та застосовані штрафні санкції.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процес