ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
19 березня 2019 року
справа №2а-3789/11/1070
адміністративне провадження №К/9901/28058/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода»
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у складі судді Панової Г.В.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у складі суддів Безименної Н.В., Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,
у справі № 2а-3789/11/1070
за позовом Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода»
до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
17 серпня 2011 року Приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «Лагода» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними дії Кагарлицької об'єднаної Державної податкової інспекції в Київській області в частині порушення термінів проведення планової виїзної документальної перевірки, оформлення її результатів та винесення податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дії Кагарлицької об'єднаної Державної податкової інспекції в Київській області в частині визнання укладеного позивачем правочину із постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит - ЛМ» нікчемним, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 липня 2011 № 0002482301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток (зменшено збитки) у І кварталі 2011 року суму 1 000 000 грн. та № 0002492301, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 242678,89 грн у повному обсязі.
Розгляд справи здійснювався судам неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду, ухвалені на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2015 року, якою скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином всіх обставин справи.
26 квітня 2016 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою від 26 липня 2016 року Київського апеляційного адміністративного суду, позов Товариства задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС від 18 липня 2011 року № 0002492301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 42 678 (сорок дві тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 98 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду у частині задоволення позову вмотивовано тим, що господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Техсервіс» носять реальний характер, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності до вимог законодавства, натомість господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит-ЛМ» не носять реального характеру, правочини між ними здійснені без настання реальних наслідків, а тому у позивача відсутні підстави формувати на їх основі витрати та податковий кредит.
11 серпня 2016 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, невірної оцінки фактичним обставинам справи та доказів у справі в частині відмови у задоволені позову, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства задовольнити в повному обсязі.
12 серпня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано справу №2а-3789/11/1070 з Київського окружного адміністративного суду.
Податковим органом заперечення або відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого адміністративного суду України не подавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.
07 вересня 2016 року справа №2а-3789/11/1070 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
23 лютого 2018 року справа №2а-3789/11/1070 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/28058/18 передані до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено у травні - червні 2011 року документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період 01 березня 2010 року по 31 березня 2011 року, результати якої викладені в акті перевірки від 08 липня 2011 року №241/23-1/32967502 (далі - акт перевірки), яким встановлені порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на суму 1 000 000 грн., пункту 1.3 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 240 396, 71 грн, в тому числі за травень 2010 року на суму 716, 68 грн, за серпень 2010 року на суму 8 408, 37 грн, за лютий 2011 року на суму 231271,66 грн.
18 липня 2011 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002482301, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 000 001, 00 грн, з яких 1 000 000, 00 грн. за основним платежем за порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та 1 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0002492301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 242 678, 98 грн, з яких - 240 396, 71 грн за основним платежем за порушення пункту 1.3 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та 2 282, 27 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, з мотивів нереальності господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит ЛМ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Техсервіс».
Оцінюючи спірні правовідносини щодо формування податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій здійснили аналіз положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Здійснюючи оцінку спору в частині формування позивачем валових витрат суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі положень статті 3, статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за положеннями