ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
19 березня 2019 року
справа №810/302/15
адміністративне провадження №К/9901/19359/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року у складі судді Скрипки І.М.,
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року у складі суддів Глущенко Я.Б., Пилипинеко О.Є., Шелест С.Б.,
у справі № 810/302/15
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,
У С Т А Н О В И В :
27 січня 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернулася до суду із позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 грудня 2014 року №3482/0043871703/312 та №3483/0043881703/313, вимоги про сплату боргу №Ф-45/0038311703 від 19 листопада 2014 року та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10 грудня 2014 року, з мотивів безпідставності їх прийняття.
14 квітня 2015 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року, задоволений позов Підприємця, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу №3482/0043871703/312 від 10 грудня 2014 року та №3483/0043881703/313 від 10 грудня 2014 року, визнана протиправною та скасована вимога цього органу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-45/0038311703 від 19 листопада 2014 року, визнане протиправним та скасоване рішення податкового органу про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №3484/0043971703/314 від 10 грудня 2014 року
Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, відповідні витрати і податковий кредит сформований платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень - рішень про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб, підстави для донарахування єдиного соціального внеску, як наслідок цього підстави формування недоїмки спірною вимогою та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цих податків та соціального внеску.
14 листопада 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємця відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, вимоги та рішення.
14 листопада 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу із суду №810/302/15 з Київського окружного адміністративного суду.
05 грудня 2016 року Підприємцем надане заперечення на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
25 травня 2017 року справа №810/302/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
09 лютого 2018 року справа №810/302/15 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/19359/18 передані до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, результати якої викладені в акті перевірки від 19 листопада 2014 року №3567/17-3/4862708102/149, яким виявлено зокрема, порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 44 208,45 грн. (за операціями із ФОП ОСОБА_2 в період з лютого по липень 2013 року), підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.2 статті 138, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження чистого доходу, який підлягає оподаткуванню на суму 221 042,78 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік на суму 36 955,13 грн., пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний внесок на суму 22 113,24 грн. (далі - акт перевірки).
Керівником податкового органу на підставі акта перевірки прийняті акти індивідуальної дії, а саме податкові повідомлення-рішення, вимога, рішення, які є предметом судового розгляду у цій справі.
Податковим повідомленням-рішенням від 10 грудня 2014 року №3483/0043881703/313 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в загальному розмірі на 47 213,91 грн, з них 36 955,13 грн за основним платежем, 10 258,78 грн за штрафними санкціями.
Податковим повідомленням-рішенням від 10 грудня 2014 року №3482/0043871703/312 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 66 312,68 грн, з них 44 208,45 грн за основним платежем, 22 104,23 грн за штрафними санкціями.
Вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 19 листопада 2014 року №Ф-45/0038311703 визначена сума недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 22 113,24 грн.
Рішенням №3484/0043971703/314 від 10 грудня 2014 року «Про застосування штрафних санкцій» застосовані штрафні (фінансові) санкції за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1 105,66 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що визначення позивачу грошових зобов'язань з податків на доходи фізичних осіб та на додану вартість, а також недоїмки зі сплати єдиного внеску та застосування штрафних санкцій внаслідок несплати цієї недоїмки обґрунтовані тим, що позивачем, на переконання контролюючого органу, занижено об'єкти оподаткування з цих податків та внеску шляхом безпідставного формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, по відносинам з ФОП ОСОБА_2 в період з лютого по липень 2013 року за угодою про надання останнім транспортно-експедиційних послуг.
Такі висновки відповідача базуються на результатах податкових перевірок ФОП ОСОБА_2 по відносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд Плюс», що відображені в актах від 18 березня 2014 року №630/172/2779313002/21 та від 03 грудня 2013 року №2224/172/2779313002/168, за наслідками яких контролюючий орган дійшов висновку, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд Плюс» має ознаки фіктивної та правочини, укладені цим підприємством, зокрема з ФОП ОСОБА_2, є нікчемними. Такий висновок податкового органу обумовлений недостатністю у ФОП ОСОБА_2 трудових ресурсів та основних засобів для ведення господарської діяльності, пов'язаної з вантажними перевезеннями, адже за даними податкової звітності станом на липень 2013 року у фізичної особи-підприємця працювало 4 особи (три менеджери та бухгалтер) і за нею не зареєстровано вантажних автомобілів.
Саме ці доводи покладені в основу висновків відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій з надання ФОП ОСОБА_2 позивачу транспортно-експедиційних послуг в період з лютого по липень 2013 року.
Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій здійснили аналіз положень підпункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, якою встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 Податкового кодексу України. Пунктами 177.2, 177.4 цієї правової норми передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу. Аналізуючи склад та підстави формування витрат суди попередніх інстанцій здійснили аналіз положень пункту 138.2 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, приписів підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього розділу, навели визначення господарської діяльності в розумінні пункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Оцінюючи спір в частині формування позивачем податкового кредиту судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень підпункту 14.1