ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
19 березня 2019 року
справа №809/1718/15
адміністративне провадження №К/9901/19199/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у складі судді Матуляка Я.П.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у складі суддів Носа С.П., Онишкевича Т.В., Левицької Н.Г.
у справі №809/1718/15
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,
У С Т А Н О В И В :
У квітні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просила, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05 січня 2015 року № 0000021701, яким визначено податкове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 14154,38 грн, від 19 лютого 2015 року № 0003241701, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 16210,50 грн, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27 квітня 2015 року № 0006451701, якою визначено недоїмку щодо сплати єдиного внеску у сумі 26195,39 грн та рішення від 29 квітня 2015 року № 0006551701, яким застосовано штрафні санкції по єдиному внеску у сумі 1805,38 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05 січня 2015 року №0000021701, від 19 лютого 2015 року №0003241701, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27 квітня 2015 року №Ф-000645170, рішення про застосування санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29 квітня 2015 року №000655170.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних рішень, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.
У квітні 2016 року відповідачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
У касаційній скарзі податковий орган зазначає, що позивачем не доведено та не надано документального підтвердження використання приміщень та холодильно-морозильного обладнання за адресами м. Коломия вул. Леонтовича, 26а та Коломийський район, с. Нижній Вербіж, вул. Українська 10д у господарській діяльності платника податків у періоді, що перевірявся, а також понесення витрат на електроенергію та природній газ за вказаною адресою.
У запереченні на касаційну скаргу платник податків посилаючись на її необґрунтованість просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення недоліків касаційної скарги, визначених ухвалою цього суду від 25 квітня 2016 року, та витребувано справу № 809/1718/15 з Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
18 жовтня 2016 року справа № 809/1718/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
09 лютого 2018 року справа № 809/1718/15 та матеріали касаційного провадження №К/9901/19199/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що посадовими особами податкового органу в період з 20 листопада 2014 року по 03 грудня 2014 року на підставі наказу від 06 листопада 2014 року № 615 проведено виїзну планову документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року.
За результатами перевірки складено акт від 17 грудня 2014 року № 140/171/3331303640 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем:
- підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податків занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 11323,50 грн в т.ч. у 2012 році 4284,75 грн 2013 році 7038,75 грн;
- пункту 1 частини другої статті 6 та статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного внеску на 26195,39 грн в т. ч. у 2012 році на 9912,06 грн, у 2013 році 16283,33 грн;
- пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5, статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання податку на додану вартість на суму 15823,00 грн, а саме: за січень 2012 року на 156,00 грн, за лютий 2012 року на 196,00 грн, за березень 2012 року на 177,00 грн, за квітень 2012 року на 210,00 грн, за травень 2012 року на 390,00 грн, за червень 2012 року на 730,00 грн, за липень 2012 року на 1229,00 грн, за серпень 2012 року на 858,00 грн, за вересень 2012 року на 647,00 грн, за жовтень 2012 року на 455,00 грн, за листопад 2012 року на 605,00 грн, за грудень 2012 року на 1232,00 грн, за січень 2013 року на 1219,00 грн, за лютий 2013 року на 533,00 грн, за березень 2013 року на 367,00 грн, за квітень 2013 року на 717,00 грн, за травень 2013 року на 743,00 грн, за червень 2013 року на 1106,00 грн, за липень 2013 року на 913,00 грн, за серпень 2013 року на 1357,00 грн, за вересень 2013 року на 696,00 грн, за жовтень 2013 року на 753,00 грн, за листопад 2013 року на 534,00 грн;
- абзацу б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1020 не відображено в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку ознаку доходу 157;
- статті 126 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб за 2012 року в сумі 81,11 грн;
- пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині несвоєчасної сплати за 2013 року в сумі - 190,17 грн, за І квартал 2014 року в сумі - 126,76 грн, за січень 2014 року в сумі - 114,51 грн, за березень 2014 року в сумі - 29,37 грн, за квітень 2014 року в сумі - 23,70 грн.
На підставі акта перевірки винесено ряд рішень, зокрема, від 05 січня 2015 року податкове повідомлення-рішення № 0000212200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 14154,38 грн, з яких за основним платежем 11323,50 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 2830,88 грн; № 00000051701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 23734,50 грн, з яких за основним платежем 15823,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 7911,50 грн.
27 квітня 2015 року податковим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-0006451701 на суму 26195,39 грн та рішення №0006551701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29 квітня 2015 року, яким застосовано до позивача штрафну санкцію по єдиному внеску у сумі 1805,38 грн.
Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги та наявності підстав для скасування судових рішень, виходячи з наступного.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначений податковий кредит як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 (розділ V) Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодекс