ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
19 березня 2019 року
справа №808/815/15
адміністративне провадження №К/9901/28320/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у складі судді Сіпаки А.В.
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у складі суддів Уханенка С.А., Богданенка І.Ю., Дадим Ю.М.
у справі №808/815/15
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
У грудні 2014 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 вересня 2014 року № 0000691702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб на суму 670216,88 грн, у тому числі 535765,50 грн за основним платежем та 134 451,38 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, від 08 травня 2015 року № 0000311702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 98210 грн, з яких 78568 грн за основним платежем та 19642 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25 вересня 2014 року № 0000691702 та від 08 травня 2015 року № 0000311702, винесені Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій висновувалися з недоведеності складу податкових правопорушень податковим органом.
У грудні 2016 року відповідачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
У касаційній скарзі податковий орган зазначає, що позивачу на праві власності належить нежиле приміщення загальною площею 5817,20 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, та нежиле приміщення загальною площею приміщень АДРЕСА_1, а тому в силу положень статті 269, статті 270, пункту 286.5 статті 286, пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, позивач зобов'язаний сплачувати земельний податок за земельні ділянки, на яких знаходяться зазначені об'єкти нерухомості.
10 березня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача після усунення відповідачем недоліків цієї скарги, визначених ухвалою цього суду від 16 грудня 2016 року, справу № 808/815/15 витребувано з Запорізького окружного адміністративного суду.
28 березня 2017 року справа №808/815/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
23 лютого 2018 року справа №808/815/15 та матеріали касаційного провадження №К/9901/28320/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.
Заперечення або відзив від позивача до Суду на касаційну скаргу податкового органу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що в період з 18 липня 2014 року по 31 липня 2014 року податковою інспекцією проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 14 серпня 2014 року № 48/08-29-17-02/НОМЕР_3 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року» (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлені порушення:
- пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.4, 183.10 статті 183 Податкового кодексу України, а саме позивач в термін до 10 січня 2012 року не надав реєстраційну заяву та не зареєструвався платником податку на додану вартість, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за період з 10 січня 2012 року по 10 серпня 2012 року у розмірі 78640 грн;
- відповідно до пункту 286.5 статті 286, пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України не сплачено земельний податок у загальній сумі 603902,58 грн, в тому числі по періодах за 2011 рік 201300,86 грн, за 2012 рік 201300,86 грн, за 2013 рік 201300,86 грн.
25 вересня 2014 року на підставі акта перевірки керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000691702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб на суму 670216,88 грн, у тому числі 535765,50 грн за основним платежем та 134 451,38 за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0000701702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 98300 грн.
Рішенням Головного управління ДФС у Запорізькій області від 16 грудня 2014 року податкове повідомлення рішення від 25 вересня 2014 року №0000701702 скасовано в частині та 08 травня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000311702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 98210 грн, з яких 78568 грн за основним платежем та 19642 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 25 вересня 2014 року № 0000691702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб на суму 670216,88 грн, Суд виходить з наступного.
Податковий орган зазначає, що позивач, як фізична особа, з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року використовував земельні ділянки, розташовані за адресою АДРЕСА_1, загальною площею приміщень 2171 кв.м. та АДРЕСА_2, загальною площею приміщень 5817,20 кв.м., розташованих на земельній ділянці 25700 кв.м., без правовстановлюючих документів, у зв'язку з чим йому нараховано до сплати земельний податок за 2011-2013 роки за користування земельною ділянкою площею 25706,6 кв.м. та площею 2171 кв.м., що разом за 2011-2013 роки складає 535765,50 грн.
На думку відповідача право користування вказаними земельними ділянками підтверджується договором купівлі-продажу від 24 вересня 2003 року, згідно з яким позивач придбав нежилі приміщення з адресою АДРЕСА_1 загальною площею приміщень 2171 кв.м., та договором купівлі-продажу майна № 1 від 23 квітня 2004 року про придбання позивачем нежилих приміщень за адресою АДРЕСА_2 на території площею 5897,3 кв.м на земельній ділянці загальною площею 25706,6 кв.м.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 206 цього Кодексу передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю є обов'язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова