ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
19 березня 2019 року
справа №803/201/17
адміністративне провадження №К/9901/39696/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у складі судді Ковальчука В.Д.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у складі суддів Гулиди Р.М., Кузьмича С.М., Улицького В.З.
у справі №803/201/17
за позовом ОСОБА_1
до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2016 року № 0074151304, яким збільшено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 164163,45 грн, з мотивів його безпідставності.
Позов обґрунтований тим, що податковий орган при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення дійшов помилкового висновку про те, що сума пені по кредитному договору в 2014 році є доходом.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 27 грудня 2016 року №0074151304 в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 89824,68 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 22456,17 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди висновувалися з того, що пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню згідно з абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є частково правомірним внаслідок доведеності податковим органом факту отримання позивачем у 2014 році додаткового блага у вигляді прощеного тіла кредиту, а відтак, обов'язку сплатити з цієї суми податок на доходи фізичних осіб.
У липні 2017 року відповідачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176, статті 179 Податкового кодексу України, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволеного позову та відмовити в задоволенні позову повністю. Зазначає, що до загального оподатковуваного доходу позивача за 2014 рік підлягала включенню вся сума анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом.
У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
16 серпня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача після усунення недоліків касаційної скарги зазначених в ухвалі цього ж суду від 10 липня 2017 року, справу № 803/201/17 витребувано з Волинського окружного адміністративного суду.
22 січня 2018 року справа № 803/201/17 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
16 березня 2018 року справа № 803/201/17 та матеріали касаційного провадження №К/9901/39696/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного с