ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
19 березня 2019 року
справа №2а/0370/116/11
адміністративне провадження №К/9901/26435/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (яка є правонаступником Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області)
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у складі судді Костюкевича С.Ф.,
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у складі судді Яворського І.О., Кухтея Р.В., Носа С.П.,
у справі № 2а/0370/116/11
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
про скасування податкових повідомлень - рішень,
У С Т А Н О В И В :
19 січня 2011 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 грудня 2010 року №7032251701/0/1483/17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 228072,45 грн та №7032261701/0/1484/17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість па загальну суму 4033482,39 грн (у тому числі: за основним платежем - 2688988,26 грн та за штрафними санкціями 1344494,13 грн), з мотивів безпідставності їх прийняття.
Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судові рішення які є предметом цього касаційного перегляду ухвалені в процесі нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2016 року, якою касаційну скаргу Нововолинської ОДПІ задоволено частково, скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року у частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2010 року №7032251701/0/1483/17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 228 072,45 грн та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення фактичного обсягу виручки за звітний період з якою пов'язується перевищення її граничного розміру. В решті постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року залишено без змін.
В своєму рішенні суд касаційної інстанції вказав, що з метою правильності обрахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, судам першої та апеляційної інстанцій необхідно встановити фактичний обсяг виручки, яка була отримана позивачем на протязі звітних періодів, встановити період та операцію, з якою податковим органом пов'язується перевищення граничного розміру виручки, визначеного статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» для визначення наступного звітного періоду, в якому у платника виникає обов'язок перейти на загальну систему оподаткування.
30 березня 2016 року постановою Волинського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, позов Підприємця задоволено, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 29 грудня 2010 року №7032251701/0/1483/17.
Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій встановили відсутність доказів надходження грошових коштів в сумі 2020, 4 тис. грн. на рахунок позивача у банку чи в касу від здійснення операцій з продажу, що обумовило безпідставність визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб.
30 вересня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємцю відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач доводить, що ним під час проведення перевірки встановлено заниження суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб із суми перевищення за другий квартал 2010 року на 228072 грн 45 коп. (15% від 1520483 грн).
08 листопада 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 04 жовтня 2016 року та витребувано з Волинського окружного адміністративного суду справу № 2а/0370/116/11.
Підприємцем заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України до суду не надано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
02 грудня 2016 року справа №2а/0370/116/11 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
20 березня 2018 року справа № 2а/0370/116/11 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/26435/18 передані до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвал