ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
19 березня 2019 року
справа №809/711/16
адміністративне провадження №К/9901/26133/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у складі судді Кишинського М.І.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у складі суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.
у справі № 809/711/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
У червні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якій просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 7 квітня 2016 року № 0000041407 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 186 229,06 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.
22 вересня 2016 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 7 квітня 2016 року № 0000041407. Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зважаючи на продаж пального для контрольної закупки особою яка вчинила крадіжку цього пального, податковим органом не повністю з'ясовано всі необхідні обставини при складенні акту фактичної перевірки, а тому висновки висвітлені в акті перевірки та прийняте на підставі цих висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
У грудні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на невірну оцінку фактичних обставин справи та, відповідно, невірне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Позивач у лютому 2017 року надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому стверджує, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на податковому обліку у відповідача. З 21 березня 2016 року по 30 березня 2016 року податковим органом проведено фактичну перевірку, перед початком якої здійснена контрольна розрахункова операція.
За результатами перевірки складено акт № 162/09-19-22-07-13/НОМЕР_2 від 30 березня 2016 року, висновками якого встановлено порушення:
- підпунктів 1, 2, 12, 13, 3, 4 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»,
- підпунктів 10.2.10, 10.3.1.1, 10.3.1.3, 10.3.1.4, 10.4.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.
7 квітня 2016 року на підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000041407, яким за порушення пунктів 1, 2, 3, 4, 12, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до підприємця застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 186 229,06 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.