ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
19 березня 2019 року
справа №803/1576/16
адміністративне провадження №К/9901/39746/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової А.І., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у складі судді Денисюка Р.С.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2017 року у складі суддів Старунського Д.М., Багрія В.М., Рибачука А.І.
у справі № 803/1576/16
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В :
26 жовтня 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернулася в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкового органу від 28 вересня 2016 року №0054101304, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2016 року на 13224 грн, застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6612 грн та зобов'язати відповідача подати висновок про відшкодування з Державного бюджету України 13224,00 грн бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року за клопотанням позивача позовну заяву в частині вимог про зобов'язання податкового органу подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про бюджетне відшкодування з податку на додану вартість залишено без розгляду.
17 листопада 2016 року постановою Волинського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2017 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 28 вересня 2016 року № 0054101304.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки встановили правомірність формування податкового кредиту у червні 2016 року по операціях з придбання у Приватного підприємства «Торгбудсервіс», Товариств з обмеженою відповідальністю «Волиньсталь», «Українська гірничо-металургійна компанія», «Фасад Експо», Приватного акціонерного товариства «Нова Лінія» будівельних товарів в асортименті, які в подальшому використані при здійсненні будівельних робіт з ремонту автостоянки для паркування транспортних засобів, тобто по операціях, що є господарською діяльністю платника податку.
У липні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Мотивів того, в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права касаційна скарга не утримує. Доводи відповідача зводяться до викладення обставин, встановлених актом перевірки та висновку щодо порушення судами попередніх інстанцій положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не взято до уваги, що підприємець в ході проведення перевірки не надала балансової вартості груп основних фондів. Нарахування шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності можливо лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно до Порядку, який встановлюється Міністерством фінансів України.
20 липня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справа №803/1576/16 з суду першої інстанції не витребувана.
Заперечення (відзив) на касаційну скаргу податкового органу від позивача на адресу Вищого адміністративного суду України не надходило, що не перешкоджає перегляду судових рішень по суті.
16 березня 2018 року матеріали касаційної скарги № К/9901/39746/18 передані з адресу Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.
26 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги №К/9901/39746/18 прийняті до провадження, справа №803/1576/16 витребувана з суду першої інстанції.
03 квітня 2018 року справа №803/1576/16 надійшла до Верховного Суду.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у вересні 2016 року податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2016 року, що виникли за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, що декларувалося в червні 2016 року, про що складено акт від 14 вересня 2016 року № 4169/13-04/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту «а» пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємцем завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за червень 2016 року на суму 13 224,00 грн.
28 вересня 2016 року керівником податкового органу на підставі акта перевірки та згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0054101304, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 13 224,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 6612,00 грн.
Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом висновком про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2016 року на суму 13 224,00 грн, оскільки у податковій звітності з податку на додану вартість за вказаний період у складі податкового кредиту Підприємцем неправомірно відображено цю суму, яка сформована за наслідками операцій з придбання будівельних матеріалів в асортименті, які за позицією відповідача не призначаються для їх використання в операціях, що є господарською діяльністю платника податку.
Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
В основу зменшення суми бюджетного відшкодування податковим органом покладені положення підпункту «а» пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.
Згідно із підпунктом "а" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний