ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
19 березня 2019 року
справа №809/830/16
адміністративне провадження №К/9901/42065/18, №К/9901/42068/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної фіскальної служби України та Державної казначейської служби України
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року у складі суддів Остап'юка С.В., Микитина Н.М., Могили А.Б.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року
у складі суддів Каралюса В.М., Затолочного В.С., Матковської З.М.
у справі № 809/830/16
за позовом Комунального підприємства "Галичводоканал" Галицької міської ради
до Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДФС у Івано-Франківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В :
У липні 2016 року Комунальне підприємство "Галичводоканал" Галицької міської ради (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - податковий орган, відповідач 1 у справі) та Державної казначейської служби України (далі - Казначейство, відповідач 2 у справі), в якому просило визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо невчасного надання Державній казначейській службі України коригуючих реєстрів у межах залишку узгоджених податкових зобов'язань позивача не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, з погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги, що надають населенню, яка виникла у зв'язку із невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам; визнати протиправною діяльність Державної казначейської служби України щодо не проведення зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань позивача не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Державною казначейською службою України в розмірі 284686,91 грн та повідомити про це Державну фіскальну службу України; зобов'язати Державну казначейську службу України зменшити залишок узгоджених податкових зобов'язань платника податків не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Державною казначейською службою України, в розмірі 284086,91 грн та повідомити про це Державну фіскальну службу України.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо невчасного надання Державній казначейській службі України коригуючих реєстрів у межах залишку узгоджених податкових зобов'язань платника податку - Комунального підприємства «Галичводоканал» Галицької міської ради, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, з погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги, що надають населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам; визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не проведення зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань платника податку Комунального підприємства «Галичводоканал» Галицької міської ради, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Державною казначейською службою України, в розмірі 284686, 91 гривень, та повідомити про це Державну фіскальну службу України; зобов'язано Державну казначейську службу України зменшити залишок узгоджених податкових зобов'язань платника податку - Комунального підприємства «Галичводоканал» Галицької міської ради, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Державною казначейською службою України, в розмірі 284686, 91 грн, та повідомити про це Державну фіскальну службу України.
У лютому 2016 року відповідачі подали касаційні скарги на рішення судів попередніх інстанцій, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі податковий орган зазначив, що не надходження відповідної інформації від органів Казначейства до податкового органу унеможливлює вчинення останнім дій, що передбачені Порядком № 569.
В касаційній скарзі Казначейство зазначає, що неможливість обробки Державною казначейською службою України коригуючих реєстрів направлених відповідачем з порушенням форми їх направлення призвела до неможливості вчинення подальших дій з метою поповнення рахунку позивача в електронній системі адміністрування податку на додану вартість.
У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 375 позивач отримав субвенцію з державного бюджету в сумі 284686,91 грн, а саме: 205272, 62 грн згідно з договором про організацію взаєморозрахунків від 23 листопада 2015 року за №03ГВ; 27957, 58 грн згідно з договором про організацію взаєморозрахунків від 07 грудня 2015 року за №04ГВ; 51456,71 грн згідно з договором про організацію взаєморозрахунків від 17 грудня 2015 року за №05ГВ.
Вказані суми перераховано позивачем до загального фонду Державного бюджету України на погашення заборгованості з податку на додану вартість, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями від 11 грудня 2015 року № 60, від 18 грудня 2015 року № 63 та від 29 грудня 2015 року №66.
Кошти у сумі 284686,91 грн у системі електронного адміністрування податку на додану вартість не відображені, що обумовили звернення Підприємства із позовом до суду.
При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Приписами пункту 1 Порядку та умов надання у 2015 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №375 від 04 червня 2015 року (надалі - Порядок), визначався механізм надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах за рахунок джерел, зазначених у статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік".
Приписами пункту 11 Порядку зазначено, що казначейство перераховує субвенцію відповідно до Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2010 року № 1132 і Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Мінфіном. Розрахунки з погашення заборгованості за рахунок джерел, визначених статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" проводят