ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
19 березня 2019 року
справа №803/216/15-а
адміністративне провадження №К/9901/26637/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у складі судді Ковальчука В.Д.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у складі суддів Затолочного В.С., Бруновської Н.В., Матковської З.М.
у справі № 803/216/15-а (876/4247/15)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Волинь»
до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК Волинь» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та зменшення суми податку на додану вартість, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 18 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення №0004022200, №0004042200 від 24 жовтня 2014 року. Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість (скороченої) податок на додану вартість по господарських операціях з продажу Товариству з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій» незавершеного сільськогосподарського виробництва (посіви озимої пшениці), які відносяться до сільськогосподарських товарів, зазначеній у групі 10 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про митний тариф України».
У березні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якім відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач у травні 2016 року надав заперечення на касаційну скаргу, в якому стверджує, що рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені судами відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач є юридичною особою, взятий на податковий облік 18 травня 2005 року, зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10 липня 2012 року № 200056314. Індивідуальний податковий номер - 334149603152. Згідно свідоцтва № 200056314 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, зареєстроване суб'єктом спеціального режиму оподаткування.
26 вересня 2014 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань відображення господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій» (код 37236628) в податковій звітності з податку на додану вартість - у податковій декларації з податку на додану вартість (загальна) та податковій декларації з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) за липень 2014 року, за результатами якої складено акт № 665/03-06-22-33414960 від 7 жовтня 2014 року.
Висновками акта перевірки встановлено порушення Товариством пункту 209.2, пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2014 року на 60 051 грн, занижено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податковій декларації - спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства за липень 2014 року на 33 грн. та завищено суму податку, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок за липень 2014 року на 58 930 грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 24 жовтня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004022200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 75 064,00 грн, в тому числі за основним платежем 60 051,00 грн, та штрафними (фінансовими ) санкціями 15 013,00 грн та податкове повідомлення-рішення № 0004042200, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно статті 209 Податкового кодексу України на загальну суму 58 930,00 грн.
Рішення податкового органу обґрунтовано тим, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість, які виникли у позивача по операціях з продажу у липні 2014 року незавершеного виробництва (посіви озимої пшениці), яке не є сільськогосподарською продукцією, підлягають відображенню в загальній податковій декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.