ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
19 березня 2019 року
справа №803/1799/16
адміністративне провадження №К/9901/33091/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій"
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2017 року у складі судді Андрусенко О.О.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у складі суддів Улицького В. З., Гулида Р.М., Кузьмича С. М.
у справі № 803/1799/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій"
до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2016 року № 0011681201, яким згідно зі статтею 120-1 Податкового кодексу України до позивача застосовано штраф у загальному розмірі 39 097 грн 25 коп., а саме: за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму податку на додану вартість 38 6025 грн 91 коп. застосовано штраф у розмірі 10 % у сумі 38 602 грн 65 коп; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму податку на додану вартість 1 250 грн. застосовано штраф у розмірі 20 % у сумі 250 грн; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму податку на додану вартість 815 грн 33 коп. застосовано штраф у розмірі 30% у сумі 244 грн 60 коп., а також № 0011691201, яким за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму податку на додану вартість 223839,32 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 20 % у сумі 44 767 грн 86 коп., № 0011701201, яким за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму податку на додану вартість 91 927 грн 08 коп. до позивача застосовано штраф у розмірі 30 % у сумі 27 578 грн 12 коп., № 0011711201, яким за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 61 і більше календарних днів на суму податку на додану вартість 2 248 грн 16 коп. до позивача застосовано штраф у розмірі 40 % у сумі 899 грн 26 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.
13 січня 2017 року постановою Волинського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій висновувалися з правомірності спірних податкових повідомлень-рішень та доведення податковим органу факту несвоєчасної реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних як підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій.
20 березня 2017 року позивачем до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу, в якій Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень пункту 120-1.3 статті 120-1, підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, статей 10, 11, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство вказує, що застосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних за період жовтень-грудень 2015 року здійснено відповідачем без врахування того, що на момент вчинення порушення порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, був відсутнім. Відсутність такого порядку, на думку позивача, унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій у подальшому.
22 березня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано з Волинського окружного адміністративного суду справу № 803/1799/16.
07 квітня 2017 року справа № 803/1799/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
20 квітня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення податкового органу на касаційну скаргу Товариства, у яких відповідач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
08 березня 2018 року справу № 803/1799/16 передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що у липні 2016 року посадовою особою податкового органу проведено камеральну перевірку термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) Товариства, за результатами якої складено акт від 26 липня 2016 року № 3388/12.1/23251236 (далі - акт перевірки).
Висновками акта перевірки встановлено порушення платником податків вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: Товариством не забезпечено своєчасну реєстрацію податкових накладних у ЄРПН за жовтень 2015 року - червень 2016 року, за що у відповідності до статті 120-1 Податкового кодексу України до останнього застосовано штрафну санкцію у розмірі 112 342 грн 44 коп. (далі - акт перевірки).
16 серпня 2016 року на підставі акта перевірки посадовою особою податкового органу винесено спірні податкові повідомлення-рішення.
Податковими повідомленнями-рішеннями №0011681201, №0011691201, № 0011701201 та № 0011711201 за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 Податкового кодексу України та згідно зі статтею 120-1 цього Кодексу застосовано штрафи, відповідно, у розмірі 10%, 20%, 30% та 40% на загальну суму 112 342 грн 44 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що факт наявності податкових правопорушень позивачем не спростовується, порушення термінів реєстрації податкових накладних та відповідальність за таке порушення у вигляді штрафу були закріплені в Податковому кодексі України як до 01 січня 2016 року, так і після. При цьому факт відсутності порядку застосування штрафних санкцій, затвердженого центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування