ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
19 березня 2019 року
справа №803/929/17
адміністративне провадження №К/9901/40675/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у складі судді Андрусенко О.О.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року у складі суддів Носа С.П., Кухтея Р.В., Яворського І.О.
у справі № 803/929/17 (876/9461/17)
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Волинській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу,
У С Т А Н О В И В :
У липні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач у справі) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення про збільшення податку на доходи фізичних осіб та збільшення військового збору, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 15 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року, позов задовольнив, визнав протиправним і скасував податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2017 року № 0041951307, № 0041921307, рішення № 0041981307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10 липня 2017 року та вимогу про сплату боргу від 10 липня 2017 року № Ф-0041991307. Приймаючи рішення, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу щодо заниження позивачем суми чистого доходу в сумі 1 200 636,00 грн, в тому числі: за 2015 рік в сумі 537 724,31 грн та за 2016 рік в сумі 662 911,70 грн, не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин справі по суті.
У жовтні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якім відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що в період з 29 травня 2017 року по 19 червня 2017 року посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт № 5415/13-01/НОМЕР_4 від 26 червня 2017 року.
Висновками акту встановлено, зокрема, порушення позивачем:
- пункту 44.1, 44.3 статті 44, пункту 177.2, підпункту 177.4.1, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 275 206,76 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 155 882,66 грн. та за 2016 рік в сумі 119 324,10 грн.;
- пункту 2 частини першої статті 7, пунктів 2, 3, 9 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування», в результаті чого донараховано суму єдиного внеску як самозайнятій особі за 2016 рік в сумі 71 432,86 грн.;
- підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено військовий збір за 2015-2016 роки на суму 18 009,53 грн., в тому числі за 2015 рік - 8 065,86 грн., 2016 рік - 9 943,67 грн.
На підставі висновків акту перевірки №5415/13-01/НОМЕР_4 від 26 червня 2017 року відповідачем 10 липня 2017 року винесено:
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0041951307, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 344 008,45 грн, в тому числі: за основним платежем - 275 206,76 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 68 801,69 грн;
- податкове повідомлення-рішення форми «Д» № 0041921307, яким визначено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 22 511,91 грн, в тому числі: за основним платежем - 18 009,53 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 502,38 грн;
- рішення № 0041981307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до застосовано штрафні санкції в розмірі 7 143,29 грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0041991307 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 71 432,86 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про завищення позивачем витрат, пов'язаних з веденням господарської діяльності, та відповідно заниження чистого доходу з тих підстав, що придбаний товар було уцінено, а в подальшому реалізовано за цінами, нижчими від ціни його придбання.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Основними видами діяльності позивача є, зокрема, оптова торгівля овочами і фруктами, роздрібна торгівля овочами і фруктами в спеціалізованих магазинах.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження гос