ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
19 березня 2019 року
справа №803/986/16
адміністративне провадження №К/9901/33114/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2016 року у складі судді Андрусенко О.О.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у складі суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М., Качмара В.Я.
у справі № 803/986/16 (876/6356/17)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Континіум-Трейд»
до Головного управління ДФС у Волинській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В :
У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Континіум-Трейд» (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій, з мотивів безпідставності його прийняття.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 1 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року позов задовольнив, визнав протиправним та скасував рішення про застосування фінансових санкцій від 14 квітня 2016 року № 00000138-40. Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуване рішення винесене без урахувань усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки відповідачу було відомо, що алкогольна продукція є імпортованою та ввезеною на митну територію України не позивачем.
У лютому 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги.
Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, стверджує що висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що з 15 жовтня 2015 року по 23 жовтня 2015 року посадовими особами податкового органу проведено фактичну перевірку гіпермаркету «Там-Там», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 31, що належить позивачу, щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання здійснення оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, здійснення розрахункових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.
За результатами перевірки складено акт від 23 жовтня 2015 року № 26/543/21/33170637, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 20 Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» та статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв, маркованих марками акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, що не відповідає сумі визначеній з урахуванням чинних на дату розливу ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
14 квітня 2016 року на підставі акта перевірки від 23 жовтня 2015 року № 26/543/21/33170637 податковим органом прийнято рішення № 00000138-40, згідно якого до позивача у відповідності до абзацу п'ятнадцятого частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирі