ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
19 березня 2019 року
справа №809/383/15
адміністративне провадження №К/9901/19525/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року у складі суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М.
у справі № 809/383/15
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
У січні 2015 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2015 року №0000022100 щодо застосування штрафних санкцій в розмірі 89655 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.
15 квітня 2015 року постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2015 року №0000022100.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції висновувався з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем законодавства суперечать фактичним обставинам справи, зроблені всупереч норм закону, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована доведеністю податковим органом порушення позивачем статті 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», абзацу третього пункту 2.6 постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року «Про затвердження Положення проведення касових операцій в національній валюті в Україні» № 637 (далі - Положення « 637) та пункту 6.4 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28 серпня 2013 року за № 417 (далі - Порядок № 417).
У квітні 2016 року позивачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
У касаційній скарзі позивач посилається на втрату книги обліку розрахункових операцій і вказує, що відповідальність за незабезпечення зберігання КОРО та фіскальних звітних чеків в ній, передбачена Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і Податковим кодексом України, а не Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу товарів».
У запереченні на касаційну скаргу податковий орган посилається на її необґрунтованість та просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанцій без змін.
05 квітня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано справу №809/383/15 з Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
27 вересня 2016 року справа № 809/383/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
09 лютого 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/19525/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 17 грудня 2014 року посадовими особами податкового органу проведено фактичну перевірку господарської одиниці - кафе-магазину «Стодола ПАБ», що розташована по вул. Б.Хмельницького, 25а в м. Долині Івано-Франківської області, суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_2 (змінено прізвище на «Мирон» у зв'язку з одруженням), про що складено акт перевірки від 17 грудня 2014 року за № 18/09-19-21-11/1/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), в якому встановлено порушення позивачем вимог статті 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», абзацу третього пункту 2.6 Положення № 637 та пункту 6.4 Порядку № 417.
Згідно з актом перевірки платником податків не забезпечено зберігання використа