ПОСТАНОВА
Іменем України
19 березня 2019 року
Київ
справа №377/613/16-а
адміністративне провадження №К/9901/11943/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління поліції охорони у Київській області Національної поліції України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бєлової Л.В., Безименної Н.В., Желтобрюх І.Л. від 07 грудня 2016 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління поліції охорони у Київській області Національної поліції України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, у якому просив:
- визнати неправомірними дії Управління поліції охорони у Київській області Національної поліції України щодо видачі довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження за період з 26 квітня 1986 року по 07 серпня 1986 року за 40 днів без урахування: подвійної заробітної плати з розрахунку 195крб. : 30 днів х 40днів = 260,00 крб.; премії за роботу у зоні відчуження з 26 квітня по 07 серпня 1986 року - 500 крб.; за радіоактивне переопромінення в період з 26 квітня по 07 серпня 1986 року більше 50 мілізівертів (у нього 867,9 мілізівертів) - 585 крб.; за вислугу років 9,75крб. х 40днів = 390 крб.; добові - 3,50 крб. х 40днів = 140 крб.; за харчування - 2,85 крб. х 40днів = 114 крб.; за переопромінення за 1986 -1987р.р. в 25 бер (у нього 86,79 бер) за 26 квітня 1986 року по 07 серпня 1986 року одноразова винагорода в сумі 1000 крб.
- зобов'язати управління поліції охорони у Київській області Національної поліції України на підставі проведеного перерахунку нарахувати та виплатити, занести у особовий рахунок по заробітній платі за 1986 рік недоплачену суму коштів - 2989 крб.;
- зобов'язати управління поліції охорони у Київській області Національної поліції України видати нову довідку про виплачене грошове забезпечення з урахуванням вказаних виплат для подачі у органи Пенсійного фонду України для перерахування пенсії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що в порушення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР № 524-156 від 07 травня 1986 року, постанови Ради Міністрів СРСР № 665-195 від 05 червня 1986 року, наказів МВС СРСР № 0130 від 11 травня 1986 року, № 0149 від 26 травня 1986 року відповідач не провів правильно перерахунок заробітної плати для призначення пенсії, а здійснив його в заниженому розмірі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Славутицького міського суду Київської області від 25 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково, визнано неправомірними дії Управління поліції охорони у Київській області Національної поліції України щодо видачі довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження за період з 26 квітня 1986 року по 07 серпня 1986 року за 40 днів без урахування: посадовий оклад за військовим або спеціальним званням у подвійному розмірі з розрахунку 195 карб.: 30 днів х 40 днів = 260,00 крб.; одноразову виплату за радіоактивне переопромінення у період з 26 квітня по 07 серпня 1986 року більше 50 мілізівертів - 585 карб.; за вислугу років 9,75 крб. х 40днів = 390 крб.; добові - 3,50 крб. х 40 днів = 140 крб.; за харчування - 2,85 крб. х 40днів = 114 крб.; за переопромінення за 1986-1987р.р. в 25 бер (у нього 86,79 бер) за 26 квітня 1986 року по 07 серпня 1986 року; зобов'язано Управління поліції охорони у Київській області Національної поліції України нарахувати позивачу недоплачену суму коштів та видати довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 26 квітня 1986 року по 07 серпня 1986 року, всього за 40 днів з урахуванням нарахованих коштів: посадовий оклад за військовим або спеціальним званням у подвійному розмірі з розрахунку 195 карб.: 30 днів х 40днів = 260,00 крб.; одноразову виплату за радіоактивне переопромінення у період з 26 квітня по 07 серпня 1986 року більше 50 мілізівертів - 585 карб.; за вислугу років 9,75 крб. х 40днів = 390 крб.; добові - 3,50 крб. х 40 днів = 140 крб.; за харчування - 2,85 крб. х 40 днів = 114 крб.; за переопромінення за 1986-1987р.р. в 25 бер (у нього 86,79 бер) за 26 квітня 1986 року по 07 серпня 1986 року; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із того, що розрахунок грошового забезпечення позивача за період з 226 квітня 1986 року по 07 серпня 1986 року має проводитись з урахуванням приписів нормативних актів, якими врегульовано порядок оплати праці робітників та службовців: з нарахуванням подвійного окладу, з урахуванням кратності зони небезпеки кратності 5 -, 4 -, 3 -, з нарахуванням премії у розмірі 60% тарифної ставки, що повинна бути підвищена на 100%, тобто вдвічі, а також подвійною оплатою за роботу у вихідні дні, з урахуванням обчислення за одну годину як 1/3 години робочого часу за період несення служби у стані бойової готовності, врахуванням шестигодинного робочого дня, понад середньомісячну заробітну плату.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року апеляційну скаргу Управління поліції охорони у Київській області Національної поліції України задоволено, постанову Славутицького міського суду Київської області від 25 жовтня 2016 скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення про задоволення апеляційної скарги, Київський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що порядок виплати грошового забезпечення для військовослужбовців, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки з 26 квітня 1986 року неодноразово змінювався, однак в силу зміни порядків встановлено єдиний спосіб розрахунку середньоденної тарифної ставки для осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року як таку, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і залишити в силі постанову Славутицького міського суду Київської області від 25 жовтня 2016.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 19 грудня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 377/613/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.
У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 22 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О. від 22 лютого 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у справі № 377/613/16-а.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у 1986 році, під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, позивач працював в Прип'ятському відділені позавідомчої охорони Прип'ятського МВ УВС Київської області на посаді старшого інспектора у званні молодшого лейтенанта міліції, де безпосередньо брав участь у ліквідації наслідків зазначеної катастрофи з 26 квітня 1986 року по 07 серпня 1986 року з перервами згідно з наказом УВС Київської області.
Пенсію позивач одержує згідно з довідкою управління поліції охорони в Київській області з розрахунку коефіцієнта 5 з заробітної плати - 195,00 крб. (95 крб. + 100 крб.).
01 червня 2016 року позивач звернувся до відповідача з проханням видати довідку про виплату йому заробітної плати за період його роботи у зоні відчуження ЧАЕС, згідно з пунктами 1-5 його заяви, а якщо якісь виплати не були нараховані та проведені, попросив нарахувати і виплатити їх.
У своїй відповіді від 08 серпня 2016 року № М-141/43/30/03/02-2016 та у довідці про зарплату від 14 червня 2016 року № 286 відповідач зазначив, що фактична заробітна плата в зоні відчуження, з якої визначається його пенсія, нарахована із заробітної плати 195 крб., в 5-кратному розмірі, що відповідає законодавству.
Вважаючи, що його права, свободи та законні інтереси порушені, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що із прийняттям розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, із застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156.
Відтак, вказані нормативно-правові акти застосовуються одночасно, оскільки розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 для визначення зон небезпеки на території зони відчуження вводить додаткові умови оплати праці.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок виплати грошового забезпечення для військовослужбовців, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки з 26 квітня 1986 року неодноразово змінювався.
Так, первинно оплата праці регулювалася постановою ЦК КПРС, президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156, тобто проводилися за підвищеними до 100% тарифними ставками (посадовими окладами) незалежно від населеного пункту.
Надалі, враховуючи складність та напруженість у роботі по ліквідації наслідків аварії для