ПОСТАНОВА
Іменем України
19 березня 2019 року
Київ
справа №686/22776/15-а
адміністративне провадження №К/9901/6901/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Хмельницької міської виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення дій за касаційною ОСОБА_2 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Продан Б.Г. від 22 лютого 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Білої Л.М., Гонтарука В.М., Граб Л.С. від 19 травня 2016 року,
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Хмельницької міської виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення дій, в якому просила суд:
- визнати протиправною відмову у виплаті допомоги по вагітності та пологам із коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на підставі листка непрацездатності від 17 серпня 2015 року серії АГЩ № 071542;
- зобов'язати призначити та виплатити їй допомогу по вагітності та пологам із коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на підставі листка непрацездатності від 17 серпня 2015 року серії АГЩ № 071542.
Позов обґрунтований тим, що рішення відповідача про відмову у нарахуванні та виплаті матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах у зв'язку зі спливом 30-тижневого строку з дати переміщення її є протиправним, оскільки воно порушує гарантоване Конституцією право на отримання матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що допомога по вагітності і пологах надається протягом 30 тижнів з дати переміщення застрахованої особи, оскільки листок непрацездатності серії АГЩ № 071542 виданий ОСОБА_2 через 43 тижні з дати переміщення, Хмельницька міська виконавча дирекція Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності правомірно відмовила позивачу в призначенні та виплаті допомоги по вагітності і пологам за рахунок коштів Фонду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2016 року та ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати наведені рішення суду першої та апеляційної інстанції та задовольнити позов.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга позивачем подана 21 вересня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/22776/15-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі за текстом - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленка Н.В.
Верховний Суд ухвалою від 22 лютого 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 686/22776/15-а та призначив її до розгляду ухвалою від 18 березня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 19 березня 2019 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено те, що позивач перебувала в трудових відносинах з ТОВ «АВТОВІНД», місце знаходження м. Луганськ вул. Оборонна, 44Б.
10 квітня 2014 року ОСОБА_2 була взята на облік в управлінні соціального захисту населення Хмельницької міської ради як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 20 жовтня 2014 року № 682580045.
17 серпня 2015 року Хмельницьким міським перинатальним центром ОСОБА_2 було видано листок непрацездатності серії АГЩ № 071542.
28 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою про надання допомоги по вагітності та пологах як застрахованій особі, яка переселилась з тимчасової окупованої території та районів проведення антитерористичної операції.
08 жовтня 2015 року листом № 01-28-633 відповідач повідомив позивача про те, що у наданні допомоги їй було відмовлено, так як допомога по вагітності і пологах надається в разі настання страхового випадку протягом 30 тижнів з дати переміщення страхової особи, а нею листок непрацездатності поданий через 43 тижні з дати переміщення.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач 17 листопада 2015 року звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що була зареєстрована як переміщена особа 10 квітня 2014 року, а страховий випадок настав лише 17 серпня 2015 року, тому протягом 30 тижнів вона не могла звернутися з відповідною заявою до відповідача, як це передбачено Порядком надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою правління Фонду від 26 грудня 2014 року № 37 (далі - Порядок № 37). Крім того зазначає, що відмова відповідача нарахувати та виплатити матеріальне забезпечення по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах з мотивів спливу 30-тижневого строку з дати переміщення позивачки є протиправною, оскільки порушує гарантоване Конституцією право позивачки на отримання такого матеріального забезпечення та допомоги.
У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що відповідні державні органи повідомляють Пенсійний фонд. Вважає. що премія носить індивідуальний характер і залежить від результатів служби конкретного військовослужбовця, а тому як і інші види додаткового грошового забезпечення не може ставитися у залежність від результатів роботи інших працівників.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» роботодавець зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 16 вказаного Закону застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).
При цьому абзацом 3 цієї ж частини статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що застрахованим особам, стосовно яких страхувальником не виконано обов'язків щодо нарахування та виплати матеріального забезпечення за страховими випадками у зв'язку з відсутністю можливості встановлення місцезнаходження цього страхувальника, що підтверджується даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та актами перевірки центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, призначення та виплата матеріального забезпечення здійснюються робочим органом Фонду за місцем реєстрації їх місця проживання чи перебування у порядку, встановленому правлінням Фонду.
Відповідно до частини першої статті 31 вказаного Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.
Згідно пунктом 3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території,