ПОСТАНОВА
Іменем України
19 березня 2019 року
Київ
справа №806/1952/18
адміністративне провадження №К/9901/66396/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання здійснити індексацію пенсії та стягнення 55001,61 грн. за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Лавренчук О.В. від 04 травня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Іваненко Т.В., Франовської К.С., Кузьменко Л.В. від 13 листопада 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо непроведення перерахунку та індексації пенсії з 01 серпня 2009 року, відповідно до статті 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати відповідача на підставі статті 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» провести перерахунок та індексацію пенсії за період з 01 серпня 2009 року по 28 лютого 2018 року;
- стягнути на користь ОСОБА_2 індексацію у сумі 55001,60 грн. шляхом її перерахунку на рахунок позивача в ПАТ "Державний ощадний банк України".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених частиною 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розміру, зокрема, пенсії. Натомість, з моменту виходу на пенсію, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідач не проводив індексацію пенсії ОСОБА_2
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року, яка залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року, позовну заяву про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період із 01 серпня 2009 року по 23 серпня 2017 року повернуто позивачу у зв'язку із пропуском позивачем строку, встановленого статтею 122 КАС України.
Повертаючи позовну заяву в частині позовних вимог про проведення індексації пенсії ОСОБА_2 за період із 01 серпня 2009 року по 23 серпня 2017 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не наведено будь-яких доводів щодо існування об'єктивно непереборних обставин, які не залежали від його волевиявлення, що унеможливило вчасно звернутись до суду з адміністративним позовом.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли з приводу виплати пенсії, яка за своєю правовою природою не є одноразовою виплатою, а носить щомісячний та регулярний характер, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшли висновку щодо пропуску шестимісячного строку звернення до суду
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач 23 лютого 2018 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про проведення перерахунку пенсії та виплату проіндексованої пенсії починаючи з 01 серпня 2009 року з врахуванням індексу споживчих цін та рівня інфляції.
27 березня 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом № Н-1461 повідомило позивача про індексацію його пенсії починаючи з 01 березня 2015 року, натомість, порушене питання ОСОБА_2 у заяві від 23 лютого 2018 року стосовно індексації пенсії позивача за період з 01 серпня 2009 року по 01 березня 2015 року у даному листі не висвітлено.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає. В той же час судами попередніх інстанцій не досліджено питання правомірності дій відповідача у контексті застосування статті 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме, підвищення пенсій у зв'язку з індексацією грошових доходів населення.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішень судів попередніх інстанцій.
НОРМИ ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права(статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправн