ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 9/5005/14389/2011
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистем"
до Дніпропетровської міської ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради,
про визнання права власності,
В С Т А Н О В И В :
1. Фабула справи і короткий зміст оскаржуваного судового рішення
1.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2011 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистем" (далі - ТОВ "Агросистем") до Дніпропетровської міської ради, визнано за ТОВ "Агросистем" право власності на збудовані будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 30Б, на земельній ділянці площею 2,7674 га, без прийняття в експлуатацію.
1.2. У липні 2018 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради (далі - КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю") на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2011.
Скаргу обґрунтовано, зокрема, порушенням прав та інтересів КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", оскільки згідно із судовим рішенням визнано право власності на самочинне будівництво, розташоване на земельній ділянці комунальної власності, здійснене без згоди власника - Дніпропетровської міської ради, яке позбавляє міську раду права розпоряджатися земельною ділянкою.
1.3. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2011.
1.4. Згідно з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2019 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2011.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що і оскаржуваному судовому рішенні не вирішено питання про права особи, правонаступником якої є КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", - Міського комунального підприємства "Бюро по обміну житлових приміщень", ні самого скаржника.
2. Короткий зміст касаційної скарги
2.1. Не погоджуючись з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2019, КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" у касаційній скарзі просить її скасувати, а також скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2011 у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Агросистем" про визнання права власності.
Скаржник вважає, що на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення від 18.11.2011 позивач (ТОВ "Агросистем) не мав права на будівництво нерухомого майна на земельній ділянці, належній міській раді, а тому порушив права територіальної громади міста.
Скаржник зазначає, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.07.2011 № 71/4 "Про затвердження статутів комунальних підприємств Дніпропетровської міської ради" затверджено статут КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", згідно з яким підприємство проводить, у тому числі, організацію претензійної і ведення позовної роботи, зокрема щодо витребування комунального нерухомого майна із незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні цим майном.
Отже, заявник касаційної скарги вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі, оскільки оскаржуване судове рішення, на думку скаржника, порушує охоронювані законом інтереси скаржника та інтереси територіальної громади міста.
2.2. ТОВ "Агросистем" у поясненнях до касаційної скарги заперечує у її задоволенні з підстав необґрунтованості доводів скаржника.
3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
3.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану у справі ухвалу суду апеляційної інстанції, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
3.2. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
3.3. За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
При цьому згідно з усталеною практикою ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (пункт 27 рішення від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02 та ухвала від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine), заява № 50966/99).
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03).
3.4. Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 254 зазначеного Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Наведеною нормою передбачено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, ухвалене у спорі про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або викладено судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним і безумовним.
Отже, статтею 254 Господарського процесуального кодексу України визначено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судовог