ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 902/1075/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В.- головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,
обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого здійснюються помічником судді - Диченко В. В.,
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Тульчинське лісомисливське господарство" на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у справі
за позовом Державного підприємства "Тульчинське лісомисливське господарство" до фірми SIA "SOHO TREE" (Латвійська республіка) про усунення перешкод в користуванні майном,
за участю представників:
від позивача - Мовчан В. В., адвокат,
від відповідача - не з'явився
Від фірми SIA "SOHO TREE" (Латвійська республіка) у судове засідання з'явилися ОСОБА_4 та Сарафанюк О. П. (адвокат). На підтвердження своїх повноважень щодо представлення інтересів фірми SIA "SOHO TREE" у судовому засіданні цими особами надано: копію свідоцтва від 06.09.2017 № 2/1, копію довідки з реєстру підприємств Латвійської Республіки від 01.09.2017 із перекладом, копію рейтингу (за даними річного звіту за 2017 рік) із перекладом.
Відповідно до частини 10 статті 60 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) довіреності або інші документи, що підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (дата підписання 05.10.1961, дата набуття чинності 22.03.2003) ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються, зокрема, нотаріальні акти, офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Відповідно до статті 3 Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.
Відповідно до частини 1 статті 13 Договору між Україною і Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних відносинах (ратифіковано 22.11.1995) документи, що були на території однієї з Договірних Сторін складені або засвідчені офіційною особою (нотаріусом, офіційним перекладачем, експертом тощо) в межах компетенції та за встановленою формою і засвідчені печаткою, приймаються на території другої Договірної Сторони без засвідчення.
Надана ОСОБА_4 копія свідоцтва НОМЕР_1 містить реєстрацію присяжного нотаріуса із зазначенням, що нотаріусом засвідчено дійсність підпису фізичної особи - ОСОБА_5, а "правоспособность, объем деятельности и полномочия не проверяются и не удостоверяются", тобто нотаріусом не встановлювалось чи дійсно підписант - ОСОБА_5 є головою правління фірми SIA "SOHO TREE" та відповідно чи має право зазначена особа одноособово видавати та підписувати такі документи.
Переклад довідки із реєстру підприємств Латвійської Республіки від 01.09.2017 містить реєстрацію присяжного нотаріуса із зазначенням, що нотаріус підтверджує дійсність підпису перекладача, і посиланням на положення статті 116 Закону про нотаріальні документи, відповідно до якої документи, на яких підтверджується тільки дійсність підпису, вважаються приватними документами, і присяжний нотаріус не несе відповідальності за зміст таких документів. При цьому саму довідку не засвідчено.
Аналогічним чином завірено переклад рейтингу (за даними річного звіту за 2017 рік) із посиланням на положення статті 116 Закону про нотаріальні документи. Сам рейтинг не завірено.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла до висновку, що вищевказані документи не можуть вважатися належними доказами підтвердження права ОСОБА_4 представляти інтереси фірми SIA "SOHO TREE" та відповідно уповноважувати Сарафанюка О.П. представляти інтереси відповідача у судовому засіданні. Інших доказів на підтвердження своїх повноважень вказаними особами не надано.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Державне підприємство "Тульчинське лісомисливське господарство" (далі - ДП "Тульчинське ЛМГ") звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до фірми SIA "SOHO TREE" Латвійська республіка (далі - відповідач) про усунення перешкод в користуванні деревообробною дільницею по первинній переробці деревини Журалівського лісництва шляхом звільнення приміщень дільниці від неправомірного перебування у них майна та обладнання, що належать відповідачу протягом 10 календарних днів, з дня набрання судовим рішенням законної сили.
1.2. В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що станом на дату подання позовної заяви до суду будь-яких договірних відносин між позивачем та відповідачем немає, представник відповідача ОСОБА_4 добровільно відмовляється усунути перешкоди в користуванні позивачем належним йому майном, що унеможливлює використання приміщення цеху, належного позивачеві. Рішенням від 02.10.2017 Міжнародно-комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті розірвано договір, на підставі якого і виникли правовідносини між сторонами по справі.
Підставою позову позивачем зазначені статті 386, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. ДП "Тульчинське ЛМГ" є власником на праві повного господарського відання комплексу будівель та споруд за адресою: Вінницька обл., Тульчинський р-н., с. Маяки, вул. Інтернаціональна, буд. 37а згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.10.2006 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.10.2006 № 12184925.
2.2. Відповідно до державного акта на право постійного користування землею І - ВН № 002475, виданого відповідно до рішення 19 сесії 3 скликання Журавлівської сільської ради народних депутатів від 09.06.2001, Тульчинському державному лісомисливському господарству об'єднання "Вінницяліс" надано у постійне користування для ведення лісового господарства 2231,0 га землі в межах згідно з планом користування.
2.3. 06.12.2012 між позивачем (в особі директора Поліщука Віктора Анатолійовича, замовник) та відповідачем (в особі директора ОСОБА_4, виконавець) укладено договір № 226, відповідно до пунктів 1.1-1.2 якого відповідач зобов'язався надати консультативні і практичні послуги з переробки кореневої частини дерева (ясен), використовуючи спеціально виготовлену пилораму ПЛП-9 на підприємстві "Явір", що спеціалізується на виготовленні деревообробного обладнання в м. Корсунь-Шевченківський; необхідне обладнання для переробки вищевказаної деревини і операторів надає виконавець.
В подальшому рішенням від 02.10.2017 Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України договір від 06.12.2012 № 226 було розірвано.
2.4. 11.02.2014, 15.01.2015 та 06.04.2015 між позивачем та Фізичною особою-підприємець Железняк Валентиною Іванівною укладено договори підряду на виконання робіт по переробці деревини № 11, зі строком дії до 31.12.2014, № 15 та № 37, зі строком дії до 31.12.2015, за умовами яких Железняк В. І. зобов'язалася виконувати роботу на власний ризик та за завданням позивача, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу: надання послуг з обробки деревини на деревообробному обладнані ФОП Железняк В. І.
2.5. 18.06.2015 між позивачем та ФОП Железняк В. І. укладено додаткову угоду про дострокове розірвання договору підряду від 06.04.2015 № 37 з 22.06.2015.
2.6. Згідно довіреності від 04.08.2015 ФОП Железняк В. І. уповноважила ОСОБА_4 представляти її інтереси як фізичної особи-підприємця та вирішувати будь-які питання, що її стосуються, з усіма необхідними правами в усіх державних, громадських, господарських та інших органах, установах незалежно від підпорядкування, форми власності, галузевої належності. Довіреність видана терміном на п'ять років без права передоручення.
2.7. Позивач в обґрунтування заявлених вимог послався на неможливість використання приміщення цеху, належного позивачеві на праві господарського відання, за його призначенням, у зв'язку із зайняттям цього приміщення відповідачем для розміщення обладнання та використання у своїх цілях.
3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 31.05.2018 (суддя Банасько О. О.) позов задоволено, зобов'язано фірму SIA "SOHO TREE" усунути перешкоди в користуванні ДП "Тульчинське ЛМГ" деревообробною дільницею по первинній переробці деревини Журавлівського лісництва (вул. Інтернаціональна, 37а, с. Маяки, Тульчинський район, Вінницька область) шляхом звільнення приміщень дільниці від неправомірного перебування у них майна та обладнання, що належить фірмі SIA "SOHO TREE", протягом 10 (десяти) календарних днів із дня набрання судовим рішенням законної сили.
3.2. Рішення суду мотивовано тим, що як свідчать встановлені обставини справи позивач є власником приміщень дільниці, однак відповідач, посадовою особою якого є ОСОБА_4, за відсутності жодних договірних відносин між сторонами упродовж тривалого часу та момент звернення до суду чинить позивачеві перешкоди у користуванні зазначеним майном.
3.3. Постановою колегії суддів Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у складі: Василишина А. Р., Бучинської Г. Б. , Грязнова В. В. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
3.4. Постанова мотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту перебування конкретного виду майна, яке на праві власності належить відповідачу, у приміщеннях позивача, як і не доведено факту чинення будь-яких перешкод позивачеві у вільному користуванні належним йому майном (прим