П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 808/3069/17
Провадження № 11-1300апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року (суддя Конишева О. В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року (у складі колегії суддів Іванова С. М., Панченко О. М., Чередниченка В. Є.) у справі за її позовом до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Салтан Валерії Валеріївни (далі - приватний нотаріус), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»
(далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»), Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк»), про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса від 16 січня 2017 року № 33442050 про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 27 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року, закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України
(далі - КАС України; у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»;
далі - Закон № 2147-VІІІ), оскільки спір у справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Позивачці роз'яснено, що спірні правовідносини регламентовані нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Не погодившись із такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у липні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 рокуй направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01 листопада 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судові рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.
13 лютого 2008 року між ОСОБА_3 (Позичальник) та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (далі - ВАТ «ВТБ Банк»; Банк), укладено кредитний договір № КР-07/Ф, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику строком до 12 лютого 2028 року грошові кошти (кредит) у сумі 65 тис. доларів США.
На забезпечення виконання умов кредитного договору між Банком та Позичальником укладено договір іпотеки від 13 лютого 2008 року
№ 01 (далі - Договір іпотеки), який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В. І.
Відповідно до умов цього договору ОСОБА_3 (Іпотекодавець) передала в іпотеку Банку (Іпотекодержателю) належне їй на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок, з усіма побутовими і господарським спорудам, що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 499 кв. м за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до розділу 4 Договору іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі за рахунок предмета іпотеки. У разі невиконання зобов'язань за кредитним договором та/або договором іпотеки Іпотекодержатель має право достроково стягувати наданий кредит незалежно від установленого строку виконання зобов'язання та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Розділом 5 Договору іпотеки передбачено, що Іпотекодержатель має право почати звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса.
24 грудня 2012 року ПАТ «ВТБ Банк», що є правонаступником ВАТ «ВТБ Банк» (первісний кредитор), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (далі - TOB «Кредекс Фінанс») (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор відступив новому кредитору своє право вимоги, зокрема, за кредитним договором від 13 лютого 2008 року № КР-07/Ф та Договором іпотеки.
17 лютого 2014 року між TOB «Кредекс Фінанс» та TOB «ФК «Довіра та Гарантія» також було укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами, зокрема, за кредитним договором від 13 лютого 2008 року № КР-07/Ф та Договором іпотеки.
Таким чином, кредитором позивача та іпотекодержателем квартири за іпотечним договором стало TOB «ФК «Довіра та Гарантія».
26 жовтня 2016 року TOB «ФК «Довіра та Гарантія» направило ОСОБА_3 вимогу, в якій запропонувало протягом 30 днів з моменту її отримання виконати основне зобов'язання за кредитним договором, та повідомило, що в разі неусунення порушень умов кредитного договору TOB «ФК «Довіра та Гарантія» має намір зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки.
16 січня 2017 року TOB «ФК «Довіра та Гарантія» звернулося до приватного нотаріуса із заявою про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.
За наслідками розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів, зокрема Договору іпотеки від 13 лютого 2008 року, відповідачем прийнято рішення від 16 січня 2017 року № 33442050 про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», про що того ж дня до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис № 18621183.
Вважаючи рішення державного реєстратора від 16 січня 2017 року про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протиправним і прийнятим усупереч вимог Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) та Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ОСОБА_3 звернулася до суду із цим адміністративним позовом.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції й аргументи, наведені у відзиві, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна ст