П О С Т А Н О В А
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 753/1534/16-ц
Провадження № 14-56цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ЛященкоН. П.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2017 року у складі суддів Вербової І. М., Поливач Л. Д., Шахової О. В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про визнання дій неправомірними, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та обтяжень, витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 31 січня 2007 року між нею як позичальником і ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту на суму 85 тис. дол. США та договір іпотеки, згідно з яким вона передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, на забезпечення виконання основного зобов'язання. Того ж дня на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладений договір поруки між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5
Наприкінці листопада 2015 року до квартири позивачки прибули представники ТОВ «Кей-Колект», які надали для огляду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості від 14 жовтня 2015 року, відповідно до якого державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. прийнято рішення щодо державної реєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект» на квартиру АДРЕСА_1.
Позивачка зазначає, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 червня 2010 року, яке було змінене рішенням Апеляційного суду міста Києва від 16 лютого 2011 року, задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк»: стягнуто на його користь з ОСОБА_3, ОСОБА_5 в солідарному порядку заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 31 січня 2007 року в розмірі 720 769,06 грн. Це судове рішення набрало законної сили та передано на виконання до державної виконавчої служби, виконується ОСОБА_3 шляхом відрахування 20 % від щомісячної заробітної плати. Крім того, з метою виконання рішення суду нею самостійно на рахунок ПАТ «УкрСиббанк» внесено 7 863,79 дол. США.
Державна реєстрація права власності на квартиру ОСОБА_3 за ТОВ «Кей-Колект» здійснена з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». На порушення вимог договору іпотеки та Закону України «Про іпотеку» позивачку не було повідомлено про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просила: визнати неправомірними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. під час прийняття рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та скасувати це рішення; витребувати вказану квартиру із чужого незаконного володіння та визнати за нею право власності на зазначене майно.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. щодо рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 жовтня 2015 року № 25270734 на нерухоме майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 жовтня 2015 року № 25270734 про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру. Витребувано майно із чужого володіння та визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зазначена квартира є предметом іпотеки та постійним місцем проживання позивачки, її загальна площа складає 36,0 кв. м, а тому підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що свідчить про безпідставність вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. реєстраційних дій. Дії нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності є протиправними у зв'язку з відсутністю у нього повноважень на прийняття такого рішення без вчинення нотаріальної дії з майном та наявністю заборони на його відчуження. Позивачку не було повідомлено про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, як це передбачено договором іпотеки та Законом України «Про іпотеку». ТОВ «Кей-Колект» не надало належних доказів переходу до нього від ПАТ «УкрСиббанк» права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними між банком і позивачкою 31 січня 2007 року. Позивачка виконує рішення Печерського районного суду міста Києва про стягнення з неї на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором. Зчасу набрання цим судовим рішенням законної сили правовідносини між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 щодо повернення заборгованості за кредитним договором ґрунтуються не на цьому договорі, а на судовому рішенні, відповідно й управненою стороною в них є не ПАТ «УкрСиббанк» не як кредитор, а як стягувач, зобов'язаною стороною є ОСОБА_3 не як позичальник, а як боржник. За таких обставин у частині стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_3, ПАТ «УкрСиббанк» мало право передати іншій особі лише ті права, які має стягувач у виконавчому провадженні. Разом з тим ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року заяву ТОВ «Кей-Колект» про заміну сторони у виконавчому провадженні залишено без задоволення.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким провадження в частині позову ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. про визнання дій неправомірними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень закрито. У частині позову ОСОБА_3 до ТОВ «Кей-Колект» і ПАТ «УкрСиббанк» про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду в частині закриття провадження у справі мотивовано тим, що між сторонами існує публічно-правовий спір, який підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки позовні вимоги пред'явлено до приватного нотаріуса як спеціального суб'єкта, на якого покладено функцію державного реєстратора.
У частині відмови в задоволенні позову про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності рішення апеляційного суду мотивовано тим, що сторони іпотечного договору обумовили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. ОСОБА_3 не виконувала належним чином рішення Печерського районного суду міста Києва про стягнення з неї на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором. Між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» укладено договори факторингу, за якими до останнього перейшло право вимоги за зобов'язаннями позивачки за договорами споживчого кредиту та іпотеки, а тому воно є іпотекодержателем і набуло право власності на спірне майно правомірно.
ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим що апеляційний суд не в повній мірі з'ясував природу спірних правовідносин, що призвело до помилкового висновку про те, що спір у частині позову до державного реєстратора не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому ОСОБА_3 зазначила, що вона вже зверталася до адміністративного суду з аналогічним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, однак провадження у справі було закрито у зв'язку з тим, що цей спір не є публічно-правовим. Крім того, апеляційний суд не врахував вимог законів України «Про іпотеку», «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». У позивачки немає простроченої заборгованості перед ТОВ «Кей-Колект»; на час укладення договорів факторингу між цим товариством і ПАТ «Укрсиббанк» з позивачки судовим рішенням стягнуто заборгованість за кредитним договором; ТОВ «Кей-Колект» звернулося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, проте ухвалою суду, яка набрала законної сили, у задоволенні цієї заяви відмовлено з тих підстав, що товариство не надало належних доказів переходу до нього права вимоги за кредитним і іпотечним договорами, укладеними між ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк».
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
ТОВ «Кей-Колект» проти касаційної скарги заперечило, посилаючись на те, що рішення апеляційного суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, з наданням належної оцінки всім доказам та з урахуванням усіх встановлених фактичних обставин справи, тому підстав для його скасування немає.
У зв'язку з набранням чинності 15 грудня 2017 року Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційну скаргу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 9 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 23 січня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що касаційна скарга містить доводи про порушення апеляційним судом правил предметної юрисдикції (частина шоста статті 403 ЦПК України).
Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Суд установив та з матеріалів справи вбачається, що 31 січня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 (позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту № 11113182000 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 85 тис. доларів США, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 31 січня 2028 року, та сплатити за користування кредитом 11,8 % річних.
Цього ж дня на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за Кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_5 укладено договір поруки № 80995.
31 січня 2007 року ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу придбала однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, та передала її в іпотеку ПАТ «УкрСиббанк» на підставі укладеного між ними в цей же день договору іпотеки № 45967 (далі - Договір іпотеки).
Згідно з умовами Договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому Договорі. Звернення стягнення на предмет іпотеки за застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється відповідно до розділу 5 Договору іпотеки та статті 36 Закону України «Про іпотеку». Розділом 5 цього Договору встановлено, що в разі настання обставин, які є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель рекомендованим листом надсилає іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення своїх вимог. У цьому повідомленні іпотекодержатель зазначає, який зі способів задоволення своїх вимог він застосовує. У разі застосування передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення ним своїх вимог право власності переходить до іпотекодержателя з моменту отримання іпотекодавцем вищезазначеного повідомлення.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 червня 2010 року у справі № 2-696-1/10 частково задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заборгованість за Кредитним договором у сумі 90 776,96 доларів США.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 лютого 2011 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 червня 2010 року у справі №?2?696?1/10 змінено, стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 720 769,06 грн.
На виконання цього судового рішення 19 липня 2011 року Печерський районний суд міста Києва видав виконавчий лист № 2-696-1/10, на підставі якого постановою державного виконавця від 20 лютого 2012 року за заявою стягувача - ПАТ «УкрСиббанк» відкрито виконавче провадження у зазначеній справі, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3, заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику.
16 червня 2014 року постановою державного виконавця виконавчий лист № 2?696?1/10 повернуто стягувачу з посиланням на положення Закону України «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
14 листопада 2014 року за заявою ПАТ «УкрСиббанк» державним виконавцем повторно відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-696-1/10.
Постановами державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького району м. Києва від 5 грудня 2014 року під час примусового виконання виконавчого листа № 2-696-1/10 накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3, заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику, та закінчено виконавче провадження на підставі заяви ПАТ «УкрСиббанк» про направлення виконавчого документа за місцем роботи боржника у Печерському районі м. Києва.
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського району м. Києва від 15 жовтня 2015 року під час примусового виконання зазначеного виконавчого листа звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_3 та постановлено проводити щомісячне утримання у розмірі 20 % від щомісячної заробітної плати. Стягувачем зазначено ПАТ «УкрСиббанк».
У справі, яка розглядається, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 виконує рішення Печерського районного суду міста Києва у справі № 2-696-1/10 на користь ПАТ «УкрСиббанк», що підтверджується відповідною довідкою з місця її роботи. Натомість апеляційний суд установив, що рішення суду у справі № 2?696?1/10 ОСОБА_3 належним чином не виконує.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року у справі № 757/3387/15-ц відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Кейт-Колект» про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-696-1/10.
13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» (клієнт) і ТОВ «Кей-Колект» (фактор) укладено договір факторингу № 2, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується передати у власність фактору, а фактор - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за оплату та на умовах, визначених цим д