У Х В А Л А
14 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 668/9978/15-ц
Провадження № 14-124цс19
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н.П.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 квітня 2018 року у складі судді Гаврилова Д. В. та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 18 вересня 2018 року у складі колегії суддів Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» (далі - ПАТ «Імексбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме - кафе швидкого харчування, що розташоване по АДРЕСА_1 шляхом його реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.
Позивач посилався на те, що 19 липня 2007 року між Акціонерним комерційний банком «Імексбанк» (далі - АКБ «Імексбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Імексбанк», та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (далі - ФОП ОСОБА_7.) було укладено іпотечний договір, предметом якого є вищезазначене майно. Договір було укладено на забезпечення виконання ФОП ОСОБА_7 зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії від 19 липня 2007 року, за яким він отримав кредит у розмірі 250 тис. доларів США на строк до 18 липня 2011 року.
ОСОБА_3, набувши право власності на предмет іпотеки за договором купівлі-продажу від 09 січня 2015 року, разом із цим набув статус іпотекодавця та має всі права і несе всі обов'язки за іпотечним договором від 19 липня 2007 року. Зважаючи на те, що зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконано, ПАТ «Імексбанк» вважало, що у банку виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Суди розглядали справу неодноразово.
Останнім рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17 квітня 2018 року у задоволенні позову ПАТ «Імексбанк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право задовольнити свої вимоги незалежно від строків виконання основного зобов'язання банк відповідно до пункту 5.2 іпотечного договору набув ще у червні 2010 року, коли направив позичальнику вимогу про погашення простроченої заборгованості. У подальшому банк звернувся з відповідними вимогами до суду. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2010 року позов задоволено, стягнуто заборгованість та підтверджено факт порушення кредитних зобов'язань ФОП ОСОБА_7
Тобто на час закінчення строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором - 18 липня 2011 року позивач знав про порушення умов кредитного договору зі сторони ФОП ОСОБА_8, мав рішення суду про стягнення заборгованості та мав право задовольнити свої вимоги, звернувши стягнення на предмет іпотеки. Доказів на підтвердження того, що до звернення до суду з позовом 18 серпня 2015 року позивач вживав заходів щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, суду не надано, а тому суд застосував наслідки пропуску строку позовної давності, про що заявила ОСОБА_5
Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 18 вересня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Імексбанк» задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано, позов ПАТ «Імексбанк» задоволено частково.
У рахунок погашення кредитної заборгованості ФОП ОСОБА_7 у розмірі 221 тис. 079 доларів США, з яких: 202 тис. 777 доларів США 76 центів - заборгованість за кредитом, 18 тис. 301 долар США 24 центи - відсотки за користування кредитом, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме кафе швидкого харчування по АДРЕСА_1, загальною площею 682,1 кв. м, у межах вартості предмета іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною визначеною суб'єктом оціночної діяльності на час продажу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову ПАТ «Імексбанк», суд апеляційної інстанції виходив із того, що кредитор не мав можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд поза межами ліквідаційної процедури, оскільки така можливість виникла з часу набуття чинності постанови Одеського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2014 року, якою визнані недійсними біржові торги від 10 жовтня 2013 року. З позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки банк звернувся у серпні 2015 року, у межах строку позовної давності, перебіг якого починається з вересня 2014 року. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2010 року стягнуто з боржника заборгованість у визначеному позивачем розмірі, яка складається з 202 тис. 777 доларів США 76 центів заборгованості за тілом кредиту та нарахованих на час настання строку дострокового повернення боргу у розмірі 18 тис. 301 долар США 24 центи відсотків та пені у розмірі 21 тис. 224 грн 29 коп. Вказане судове рішення звернуто до примусового виконання, однак не виконано.
Оскільки права та інтереси кредитора після завершення строку кредитування за