П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 819/2181/17
Провадження № 11-1307апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Підволочиської селищної ради Тернопільської області (далі - Сільрада) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року (у складі колегії суддів Сеника Р. П., Онишкевича Т. В., Хобор Р. Б.) у справі за позовом Сільради до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області (далі - ДАБІ), треті особи: ОСОБА_3, Приватне мале підприємство «Танзаніт» (далі - ПМП «Танзаніт»), Мале колективне підприємство «Будсервіс» (далі - МКП «Будсервіс»), про визнання протиправною бездіяльності та скасування реєстрації,
УСТАНОВИЛА:
У грудні 2017 року Сільрада звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до ДАБІ, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ДАБІ щодо неналежного реагування на встановлений в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у справі № 819/1653/15 факт внесення ОСОБА_3 недостовірної інформації до декларації про початок виконання будівельних робіт на об'єкт «Реконструкція магазину з добудовою даху» на АДРЕСА_1, зареєстрованої в ДАБІ 18 лютого 2015 року № ТП 083150490362;
- скасувати реєстрацію декларації від 08 червня 2017 року № ТП 143171597448, подану замовником будівництва ОСОБА_3, про готовність до експлуатації об'єкта «Реконструкція магазину з добудовою даху» на АДРЕСА_1.
Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 06 березня 2018 року у задоволенні позову відмовив.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 серпня 2018 року скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»;
далі - Закон № 2147-VІІІ), оскільки спір у справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Позивачу роз'яснено, що спірні правовідносини регламентовані нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Не погодившись із такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у вересні 2018 року Сільрада звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 рокута постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року й направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24 вересня 2018 року відмовив у відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року з тих підстав, що це рішення не переглядалося в апеляційному порядку.
У частині оскарження постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року - відкрито касаційне провадження.
На обґрунтування касаційної скарги в частині оскарження судового рішення апеляційної інстанціїСільрада, серед іншого, зазначила про порушення апеляційним судом норм процесуального права, оскільки вважає що спірні правовідносини є публічно-правовими і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01 листопада 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судове рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.
31 липня 2014 року приватний підприємець ОСОБА_4 подарував ОСОБА_3 (як фізичній особі) комплекс будівель і споруд ринку, зокрема торговий павільйон з адміністративними приміщеннями загальною площею 413,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 31 липня 2014 року № 383283161246.
На підставі поданих ОСОБА_3 документів 18 лютого 2015 року ДАБІ зареєструвало декларацію про початок виконання будівельних робіт № ТП 083150490362 «Реконструкція магазину з добудовою даху» на АДРЕСА_1.
У зв'язку із реєстрацією 22 квітня 2015 року ДАБІ іншої декларації про початок виконання будівельних робіт №ТП 083151120051 «Реконструкція магазину» на АДРЕСА_1 декларація від 18 лютого 2015 року №ТП 083150490362 втратила чинність.
Крім того, декларація від 18 лютого 2015 року №ТП 083150490362 була предметом судового розгляду в адміністративній справі № 819/1653/15 за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 до ДАБІ, ОСОБА_3, третя особа Сільрада, про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. За результатом розгляду справи Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 31 серпня 2015 року відмовив у задоволенні позову.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 квітня 2016 року скасував постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року в частині позовних вимог, заявлених до ОСОБА_3, і закрив провадження в цій частині, оскільки ці вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. У решті постанову суду першої інстанції залишив без змін. Зазначене рішення набрало законної сили.
Декларація про початок виконання будівельних робіт від 22 квітня 2015 року № ТП 083151120051 в судовому порядку не оскаржувалась та є чинною на час розгляду цієї справи.
На підставі зазначеної декларації про початок виконання будівельних робіт ОСОБА_3 здійснив реконструкцію об'єкта нерухомого майна - магазину на АДРЕСА_1 та подав декларацію про готовність до експлуатації об'єкта в ДАБІ для реєстрації.
08 червня 2017 року ДАБІ зареєструвало подану ОСОБА_3 декларацію про готовність до експлуатації об'єкта «Реконструкція магазину» на АДРЕСА_1 за № ТП 143171597448, після чого ОСОБА_3 зареєстрував своє право власності на будівлю магазину площею 429,6 кв. м, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 липня 2017 року.
На підставі заяви ОСОБА_9 (фізичної особи - підприємеця, що здійснює господарську діяльність - роздрібну торгівлю з лотків на ринку по АДРЕСА_1) ДАБІ прийняло наказ від 05 липня 2017 року № 13 «Про проведення позапланової перевірки» на об'єкті будівництва «Реконструкція магазину» на АДРЕСА_1.
Проведеним позаплановим заходом державного нагляду (контролю) стосовно дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт встановлено, зокрема, що дані, зазначені в декларації про готовність об'єкта до експлуатації, достовірні. За результатами перевірки ДАБІ складено акт від 18 липня 2017 року
№ ТЮ-18.07/1.
Вважаючи, що проведена ОСОБА_3 реконструкція/збільшення площі торгового павільйону (магазину) з 413,5 кв. м до 429,6 кв. м на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети і в установленому законом порядку фізичній особі не надавалась, що свідчить про протиправну бездіяльність ДАБІ та неправомірність прийнятого нею рішення щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, Сільрада звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний р