П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 820/3713/17
Провадження № 11-1257апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом Фірми «Ікар-бізнес» - Товариства з обмеженою відповідальністю до Адміністрації Московського району Харківської міської ради, Харківської міської ради, Інспекції з благоустрою та екології Департаменту комунального господарства Харківської міської ради, Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», третя особа - Прокуратура Харківської області, про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Фірми «Ікар-бізнес» - Товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року (суддя Мельников Р. В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року (судді Любчич Л. В., Спаскін О. А., Сіренко О. І.),
У С Т А Н О В И Л А :
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У серпні 2017 року Фірма «Ікар-бізнес» - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Фірма) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Московського району Харківської міської ради, Харківської міської ради, Інспекції з благоустрою та екології Департаменту комунального господарства Харківської міської ради, Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (далі - КП «Харківські теплові мережі»), у якому просила: визнати відсутність у відповідачів компетенції щодо складання акта обстеження від 14 листопада 2013 року; визнати відсутність компетенції у КП «Харківські теплові мережі» щодо видачі акта-припису від 13 листопада 2013 року; визнати нечинним та протиправним акт обстеження від 14 листопада 2013 року, у якому зазначено про неможливість проведення ремонтних робіт без звільнення земельної ділянки від усіх споруд навколо тепломагістралі; визнати нечинним та протиправним акт-припис від 13 листопада 2013 року, у якому ставиться вимога про демонтаж об'єкта нерухомого майна; визнати протиправними дії посадових осіб Харківської міської ради та КП «Харківські теплові мережі» щодо знесення нежитлової будівлі (літ. «А-1») на проспекті Тракторобудівників, 104 у м. Харкові.
2. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що є власником частини нежитлової будівлі (літ. «А-1»), розташованої в м. Харкові на проспекті Тракторобудівників, 104. Для експлуатації цієї будівлі Фірма уклала договір оренди земельної ділянки, дія якого неодноразово продовжувалася. Зазначена будівля не є самовільним будівництвом, що підтверджено рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/123/14, яке набрало законної сили. З огляду на це позивач вважає незаконними оскаржувані дії та акти відповідачів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 31 серпня 2017 року відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання відсутності у КП «Харківські теплові мережі» компетенції щодо складання акта обстеження від 14 листопада 2013 року і видачі акта-припису від 13 листопада 2013 року; про визнання протиправними дій КП «Харківські теплові мережі» щодо знесення нежитлової будівлі (літ. «А-1») на проспекті Тракторобудівників, 104 у м. Харкові.
4. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 грудня 2017 року залишив це судове рішення без змін.
5. Місцевий адміністративний суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вимоги позивача у цій частині не можуть бути предметом розгляду в адміністративному суді, оскільки КП «Харківські теплові мережі» не є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Позивачу роз'яснено право на звернення з такими вимогами до суду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог
6. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
7. На переконання скаржника, КП «Харківські теплові мережі» у межах спірних правовідносин діяло на виконання делегованих йому рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 02 жовтня 2013 року № 605 повноважень із забезпечення звільнення територій від безхазяйного майна, тому спір у цій справі має публічно-правовий характер і повинен розглядатися судом у порядку адміністративного судочинства.
Позиція інших учасників справи
8. КП «Харківські теплові мережі» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
9. Зазначає, що вимоги про наявність чи відсутність компетенції за нормами КАС може заявити лише суб'єкт владних повноважень до іншого суб'єкта владних повноважень. Зауважує, що демонтаж належного скаржникові об'єкта нерухомості був пов'язаний із потребою проведення аварійних робіт на ділянці тепломагістралі, що є одним з видів статутної діяльності підприємства, та не має жодного відношення до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 02 жовтня 2013 року № 605 щодо забезпечення звільнення територій від безхазяйного майна.
Рух касаційної скарги
10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23 жовтня 2018 року передав зазначену справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, а саме у зв'язку з тим, що учасник справи оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
11. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 07 листопада 2018 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
12. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
13. Згідно із частиною другою статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду та відмови у відкритті провадження в адміністративній справі) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
14. За визначенням пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
15. Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
16. Згідно з пунктами 1 і 3 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
17. Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та аргументів учасників справи
18. Аналізуючи зміст наведених вище правових норм у контексті вирішення питання юрисдикційної належності тих вимог, які ставить перед судом позивач, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
19. У своєму позові Фірма просила суд, зокрема, визнати відсутність у КП «Харківські теплові мережі» компетенції щодо складання акта обстеження від 14 листопада 2013 року і видачі акта-припису від 13 листопада 2013 року; визнати протиправними дії цього підприємства щодо знесення нежитлової будівлі (літ. «А-1») на проспекті Тракторобудівників, 104 у м. Харкові.
20. За правилами пункту 3 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
21. Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 105 КАС адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
22. За змістом наведених правових норм, компетенційними є спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
23. У справі, яка переглядається, позивач не є суб'єктом владних повноважень, а отже, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред'явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача.
24. Фактично ці вимоги наразі є не предметом позову, а його підставою, тобто тими обставинами, якими Фірма обґрунтовує протиправність актів і дій КП «Харківські теплові мережі» з демонтажу належного їй нерухомого майна, тому ці вимоги не можуть розглядатися судом як окремий позов. Саме по собі визнання відсутн