Постанова
Іменем України
14 березня 2019 року
м. Київ
справа № 715/598/17
провадження № 51-673км17
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В.,
прокурора Цигана Ю. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Попової-Завгородньої С.Г. в інтересах ОСОБА_2 на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20 червня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 05 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017260080000049 за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20 червня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він 19 січня 2017 року приблизно о 20:00, спільно з ОСОБА_3 домовились кататись на лижах по вулицям смт. Глибока Чернівецької області, тримаючись за мотузку, яка буде прив'язана до автомобіля.
Для реалізації свого задуму ОСОБА_2 20 січня 2017 року, приблизно о 12:00 керуючи автомобілем марки «BMW520 D» з реєстраційними номерами Республіки Польща НОМЕР_1, спільно з ОСОБА_3 приїхали в АДРЕСА_2, де проживає ОСОБА_5 Взявши у останнього лижі, інвентар до них та дві мотузки, одні кінці яких прив'язали до буксировочної скоби вищевказаного автомобіля. В подальшому ОСОБА_3 взувши лижі почав триматись за кінці мотузок, а ОСОБА_2 керуючи автомобілем почав тягнути його за собою, катаючи його по вулицям смт. Глибока Чернівецької області.
Під час руху, ОСОБА_2 доїхавши до перехрестя вул. Сонячна-Запорізька, що у смт. Глибока Чернівецької області, керував вказаним автомобілем зі швидкістю приблизно 15 км/год і не урахувавши дорожню обстановку та проявляючи злочинну недбалість порушив вимоги п. 21.11. Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, які передбачають, що забороняється перевозити пасажирів поза кабіною автомобіля.
Внаслідок порушення вимог Правил дорожнього руху України ОСОБА_2 допустив дорожньо-транспортну пригоду, яка перебуває в причинному зв'язку із його діями та під час я потерпілий ОСОБА_3, отримав тяжкі тілесні ушкодження. Таким чином, ОСОБА_2 своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху (далі ПДР) та експлуатації транспорту під час керування транспортним засобом, що заподіяло потерпілому ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 22 вересня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 скасовано, а останнього визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.
Постановою Верховного Суду від 08 лютого 2018 року ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 22 серпня 2017 року щодо ОСОБА_2 скасовано і призначено новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 05 червня 2018 року вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20 червня 2017 року відносно ОСОБА_2 в частині правової кваліфікації змінено, перекваліфіковано дії останнього з ч. 2 ст. 286 на ст.128 КК України. Визнано винним ОСОБА_2 за ст. 128 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців, та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок та ухвалу апеляційного суду та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 за відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення. При цьому стверджує про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом апеляційної інстанції. Вказує, що апеляційний суд необґрунтовано змінив обвинувачення ОСОБА_2, збільшивши його об'єм , перекваліфікувавши дії останнього з ч. 2 ст. 286 КК України на ст. 128 КК України, чим вийшов за межі обвинувачення пред'явленого ОСОБА_2 за обвинувальним актом.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційну скаргу захисника прокурор та потерпілий ОСОБА_3 просять залишити її без задоволення як безпідставну.
В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доводи касаційної скарги захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме, щодо невірної кваліфікації апеляційним судом дій ОСОБА_2 за ст. 128 КК України є безпідставними.
Із матеріалів провадження вбачається, що місцевий суд, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 дійшов висновку про доведеність його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікував дії останнього за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяла потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
У подальшому апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в порядку ст. 404 КПК України, визнав висновки суду першої інстанції щодо кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України помилковими.
Обґрунтовуючи свій висновок про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_2 не за ч. 2 ст. 286 КК України, а за ст. 128 КК України, апеляційний суд, в ухвалі вказав, що ОСОБА_2 не порушив інкримінованих йому правил дорожнього руху України, зокрема п. 21.11., оскільки відповідно до технічних характеристик автомобіль марки BMW-520 D не має кабіни водія.
При цьому суд апеляційної інстанції, за встановлених судом першої інстанції обставин, ретельно перевірив та належно оцінив у сукупності всі докази кримінального провадження, допитавши обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, свідків: ОСОБА_