Постанова
іменем України
12 березня 2019 року
м. Київ
справа № 664/506/16-к
провадження № 51-3386км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Дрозда Р.І.,
прокурора Парусова А.М.,
захисника КолєваР.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та потерпілого ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 21 листопада 2017 року, якою кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016200000000009, щодо
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Междуреченська Кемеровської області Російської Федерації, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 354 Кримінального кодексу України (далі - КК), закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21 березня 2017 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 354 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
На підставі ч. 4 ст. 53 КК розстрочено ОСОБА_3 строк сплати призначеного штрафу на два місяці після вступу вироку в законну силу шляхом виплати штрафу рівними частками по 4250 грн.
Цим же вироком цивільні позови потерпілого ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Також вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 21 листопада 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 скасовано, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК, закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення його винуватості в суді та вичерпані можливості їх отримати.
Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винуватим в тому, що він, перебуваючи відповідно до наказу № 151 від 28 листопада 2001 року на посаді завідуючого пологовим відділенням та виконуючи професійні функції лікаря комунального підприємства «Цюрупинська центральна районна лікарня» (далі - КП «Цюрупинська ЦРЛ»), розташованої по вул. Комунарів, 85 в м. Цюрупинску (на даний час - м. Олешки) Херсонської області, 14 січня 2016 року за встановлених обставин, указаних місцевим судом у вироку, знаходячись на своєму робочому місці у пологовому відділенні цього медичного закладу, після проведення ним
4 січня 2016 року як лікарем операції (прийняття пологів) у ОСОБА_4, в порушення ст. 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я» та розділу 2 «Програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 955, якими передбачено державний захист права на охорону здоров'я кожного громадянина України та право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров'я медичної допомоги, діючи умисно, з корисливим мотивом, одержав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду в сумі 4000 грн в якості подяки за надання професійної безоплатної медичної допомоги його дружині.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 було кваліфіковано за ч. 3 ст. 354 КК як одержання працівником установи, який не є службовою особою, неправомірної вигоди за вчинення будь-яких дій з використанням становища, яке працівник займає в установі.
Судом першої інстанції визнано недоведеним пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення в тому, що він у грудні 2015 року незаконно запропонував ОСОБА_2 надати йому неправомірну вигоду в сумі 5600 грн, яку після надання ОСОБА_4 невідкладної медичної допомоги ОСОБА_3 змінив на 5000 грн та одержав 11 січня 2016 року від ОСОБА_2 частину цієї суми неправомірної вигоди, а саме 1000 грн.
У решті обвинувачення місцевий суд визнав, що винуватість ОСОБА_3 підтверджується належними та допустимими доказами та кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 354 КК.
З цим висновком апеляційний суд не погодився, зазначивши, що докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження викладених в обвинувальному акті обставин є недостатніми для визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК, і можливості їх отримання вичерпані.
У зв'язку з цим апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції та закрив кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_3 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що приймаючи рішення про скасування вироку щодо ОСОБА_3 із закриттям кримінального провадження з реабілітуючої підстави, апеляційний суд всупереч вимогам ст. ст. 7, 23, 370, 404 КПК дав певним доказам іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, без їх безпосереднього дослідження. Крім того, на думку прокурора, апеляційний суд необґрунтовано погодився з висновком місцевого суду в частині визнання недопустимими ряду доказів, отриманих в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), при цьому вказує на дотримання прокурором вимог ч. 11 ст. 290 КПК. Зазначає, що не дано належної оцінки наявним у провадженні доказам та вважає безпідставним визнання ОСОБА_3 невинуватим за ч. 3 ст. 354 КК. Посилається на порушення апеляційним судом ч. 3 ст. 56 КПК у зв'язку з неповідомленням потерпілого про дату, час і місце апеляційного розгляду.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_3 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд не дав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора про отримання доказів в ході здійснення НСРД на законних підставах та помилково визнав, що докази, які покладено в основу обвинувального вироку, є похідними від доказів, одержаних з порушенням вимог КПК. Вказує про позбавлення його права бути завчасно проінформованим про час і місце апеляційного розгляду та брати участь у цьому розгляді.
На касаційні скарги прокурора та потерпілого захисник Колєв Р.Г. подав заперечення в інтересах ОСОБА_3, просить касаційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Парусов А.М. вважав касаційні скарги обґрунтованими та просив скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_3 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник Колєв Р.Г. вважав, що касаційні скарги до задоволення не підлягають та просив ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Парусова А.М., захисника Колєва Р.Г., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню на таких підставах.
Згідно зі ст. 433КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
У п.1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтован