Постанова
Іменем України
14 березня 2019 року
м. Київ
справа № 489/1265/17
провадження № 51-8408км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В.,
прокурора Гладкого О.Є.,
в режимі відеоконференції
захисника ЧернієнкоА.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 17 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150040000358, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та проживаючого у АДРЕСА_1, неодноразово судимого, останній раз 07 лютого 2014 року вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч.ч. 1, 4 ст. 70, КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, звільнений 25 липня 2016 року умовно-достроково на 11 місяців 14 днів,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 лютого 2014 року та остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 19 січня 2017 року приблизно о 10:20 разом з ОСОБА_3, діючи повторно, за попередньою змовою, перебуваючи на АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу з автомобіля «Мерседес», номерний знак НОМЕР_1, таємно викрали належні ТОВ «Фарматоп» медичні препарати на загальну суму 15189,76 грн, заподіявши товариству матеріальної шкоди на вказану суму.
За зазначеним вироком також засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржуються.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 17 липня 2018 року вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також призначенням покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, оскільки є явно несправедливим через його м'якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому вказує, що суд не звернув уваги на доводи його апеляційної скарги щодо неправильного застосування районним судом при призначенні засудженому покарання за ст. 70, 71 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
В судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу, захисник підтримала частково скаргу в частині неправильного приєднання невідбутої частини покарання на підставі ст. 71 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи прокурора про призначення ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засуджених через м'якість, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Водночас згідно із ч. 2 зазначеної норми покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Статтею 65 КК встановлено, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин