Постанова
Іменем України
12 березня 2019 року
м. Київ
справа № 644/5393/16-к
провадження № 51-1354 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,
засудженої ОСОБА_1,
захисника ШандулиО.О.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу та доповнення до неї засудженої ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 листопада 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220530000658, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Харкова, без постійного місця проживання, раніше судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини.
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 травня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного їй на праві особистої власності майна.
Строк відбування покарання визначено рахувати з 21 травня 2016 року. На підставі частини 5 статті 72 КК у строк відбування покарання ОСОБА_1 зараховано строк попереднього ув'язнення з 21 травня 2016 року по день набрання цим вироком законної сили.
Запобіжний захід залишено попередній - тримання під вартою в СІЗО.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати та вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за таких обставин.
23 грудня 2015 року в денний час, точного часу в ході досудового розслідування встановлено не було, ОСОБА_3, перебуваючи на АДРЕСА_2, запропонував ОСОБА_4 та ОСОБА_1 здійснити напад на ОСОБА_5
Для здійснення своїх злочинних намірів ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження та розглянуто Орджонікідзевським райсудом м. Харкова 22 червня 2016 року, а вирок набрав чинності 18 липня 2017 року, та ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою групою осіб, розробили та погодили між собою план скоєння задуманого нападу, розподіливши функції між учасниками злочинної групи.
23 грудня 2015 року приблизно о 17:00 ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою групою осіб, прибула в квартиру ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) і за допомогою мобільного телефону повідомила ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що той перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Цього ж дня близько 18:00 ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розуміючи, що ОСОБА_5 не буде чинити опору, прибули за адресою проживання останнього та скориставшись тим, що ОСОБА_5 відкрив вхідні двері своєї квартири, застосовуючи до нього фізичне насильство, внаслідок якого він впав на підлогу, проникли до його квартири.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, застосовуючи до ОСОБА_5 фізичне насильство, надягли на руки останнього металеві кайданки, та, діючи відповідно до заздалегідь розробленого плану та відведеної кожному членові групи функції, виконуючи свою роль згідно із загальним планом скоєння злочину, ОСОБА_4 пройшов до кімнати, де зібрав до пакету належне потерпілому майно загальною вартістю 6665,90 грн.
У цей час ОСОБА_3, згідно із загальним планом, з метою забезпечення доступу ОСОБА_4 до майна потерпілого, почав завдавати останньому ударів у голову, тим самим позбавляючи його можливість чинити опір, при чому ОСОБА_5 в ході завдання йому тілесних ушкоджень усвідомлював реальну загрозу для свого життя та здоров'я.
Після цього до ОСОБА_3 приєднався ОСОБА_4, який почав бити ногами в голову потерпілого, заподіявши останньому закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку з синцями та саднами на голові, що за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я - 6 днів.
Скориставшись безпорадним станом потерпілого та вказівками ОСОБА_1 щодо місцезнаходження грошових коштів, ОСОБА_3 витягнув із кишені джинсів потерпілого гроші в сумі 5030 грн. Умисними діями засуджених спрямованими на скоєння нападу з метою незаконного заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнає нападу, потерпілому завдано шкоди на загальну суму 11 695,90 грн. ОСОБА_1 затримали сусіди, інші нападники зникли з місця злочину.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 листопада 2017 року вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 травня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
На підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк її попереднього ув'язнення з 21 травня 2016 року по 20 вересня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2018 року виправлено описку в ухвалі Апеляційного суду Харківської області від 16 листопада 2017 року та зазначено, що замість «20 вересня 2016 року» зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання вважати правильним по «20 вересня 2017 року».
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі засуджена, посилаючись на неправомірність судових рішень, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Так, обґрунтовуючи свої доводи, ОСОБА_1 вказує, що в її діях не було прямого умислу на заволодіння чужим майном, вона не перебувала у злочинній змові з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та не знала про їхні наміри і плани на заволодіння майном потерпілого.
Крім того, зазначає, що потерпілому було заподіяно легких тілесних ушкоджень, а тому була відсутня загроза для його життя.
До того ж засуджена вказує, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином її доводів щодо перекваліфікації її дій та не зменшив строку відбування покарання.
У доповненнях до касаційної скарги засуджена вказує на порушення судом апеляційної інстанції вимог частини 5 статті 72 КК та просить зарахувати у строк покарання строк перебування її під вартою по 16 листопада 2017 року.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженої і захисника, які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги, доповнення до неї та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга з доповненнями підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі засуджена, не погоджуючись із судовими рішеннями, зазначає про неправильну кваліфікацію її дій, вважаючи, що відсутня попередня змова на викрадення чужого майна, оскільки не було розподілено функцій, як це зазначено в судовому рішенні.
Однак із такою позицією не погоджується колегія суддів з огляду на нижченаведене.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання потерпілого, який пояснив, що 17 грудня 2017 року ОСОБА_1, перебуваючи у нього вдома, постійно розмовляла по телефону, бачила, як він перекладав гроші в кишені брюк, та в подальшому, коли до нього у квартиру увірвалися двоє, вказала їм, де заховано гроші, крім того, він бачив, як ОСОБА_1 забирала з холодильника продукти у пакет.
Свідок ОСОБА_6, сусідка потерпілого, показала суду, що, почувши крики біля дверей потерпілого ОСОБА_5, намагалася зайти до квартири, однак на порозі стояла дівчина (ОСОБА_1.), яка сказала, що у квартирі ОСОБА_5 прац