ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2019 року
Київ
справа №803/3408/15
адміністративне провадження №К/9901/31764/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
при секретарі: Лисенко О.М.,
за участю представника відповідача: Федорчук І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютрейд» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 (головуючий суддя - Коваль Р.Й., судді: Гуляк В.В., Довгополов О.М.) у справі №803/3408/15 (876/2167/16) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютрейд» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ютрейд» (далі - ТОВ «Ютрейд») звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) від 23.04.2015 №0001872201 та №0001882201.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 позовні вимоги задоволено з тих мотивів, що позивач документально підтвердив право на витрати та податковий кредит за реальними господарськими операціями з придбання нафтопродуктів у ПП «Укр-Петроль».
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з невідповідності спірних операцій критеріям реальності та документальної підтвердженості.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції ТОВ «Ютрейд» оскаржило його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.09.2015.
В обґрунтування своїх вимог ТОВ «Ютрейд» посилається на те, що судом апеляційної інстанції було безпідставно відхилено, як доказ реальності спірних операцій, подані позивачем первинні документи, не досліджено належним чином зміни майнового стану учасників розглядуваних операцій, не перевірено факту подальшого використання позивачем результатів придбаних нафтопродуктів у власній господарській діяльності, наслідком чого стало прийняття неправильного по суті спору рішення. Також, у доповнення до касаційної скарги було надано постанову від 31.12.2016 про закриття кримінального провадження №32015030000000000047 про вчинення службовими особами ТОВ «Ютрейд» кримінального правопорушення за частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку із встановленою відсутністю в діяннях складу вказаного правопорушення та висновок №7053-7054 судово-економічної експертизи за матеріалами кримінального провадження №32015030000000000047.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, Луцькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Ютрейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №701/22-01/36131763 від 05.03.2015.
Не погодившись з висновками зазначеного акта перевірки, ТОВ «Ютрейд» було подано до Луцької ОДПІ заперечення від 06.03.2015 №15. За результатами розгляду заперечень, Луцькою ОДПІ прийнято рішення про призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ютрейд» з питань, що становлять предмет заперечення.
За результатом позапланової перевірки Луцькою ОДПІ складено акт №1303/22.01/36131763 від 09.04.2015.
На підставі цього акта перевірки, Луцькою ОДПІ 23.04.2015 прийнято податкове повідомлення рішення №0001872201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2094183 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 523 545,75 грн., всього 2617727,75 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001882201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2040151 грн. грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 510037,75 грн., всього 2550188,75 грн., у зв'язку з порушенням позивачем пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, пункту 185.1 статті 185, статей 186, 187, 198.6, 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Підставою для прийняття оспорюваних актів індивідуальної дії слугували висновки податкового органу про непідтвердженість господарських операцій, оскільки ТОВ «Ютрейд» не було подано належним чином оформлених документів, що свідчили б про фактичну поставку товарів (нафтопродуктів) в рамках господарських правовідносин з ТОВ «Укр-Петроль» .
На обґрунтування правової позиції Луцька ОДПІ зазначає про відсутність у позивача доказів транспортування придбаних нафтопродуктів від названого постачальника, ненадання зведених відомостей-рахунків, відповідно до яких відбувалося придбання паливно-мастильних матеріалів, щомісячних актів розрахунків з контрагентом, документів, які б давали змогу ідентифікувати придбані у ПП «ТК «Укр-Петроль» паливно-мастильні матеріали, які надалі були реалізовані покупцям, невідповідність у відомостях на видачу паливно-мастильних матеріалів, їх облік та зберігання з дотриманням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державним комітетом України з питань їх технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб'єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.
Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду.
Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можу