ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2019 року
м. Київ
справа №826/3171/15
адміністративне провадження №К/9901/8892/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "5-й Київський авторемонтний завод" (далі - ПАТ "5-й Київський авторемонтний завод") до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2015 року ПАТ "5-й Київський авторемонтний завод" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ форми "Ш" від 22.10.2014 №№ 0009371503, 0009381503 про застосування до товариства штрафу за несвоєчасну сплату самостійно узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що після порушення справи про банкрутство (07.11.2013) з урахуванням положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 N 2343-XII (у редакції, яка діяла після 19.01.2013 року; далі - Закон N 2343-XII) ДПІ не мала права застосовувати до товариства штрафні санкції згідно з податковими повідомленнями - рішеннями.
Суди встановили, що впродовж 2013 - 2014 роки товариство декларувало грошові зобов'язання з ПДВ, які сплачені повністю, але із затримкою їх сплати.
За результатами камеральної перевірки ПАТ "5-й Київський авторемонтний завод" з питань своєчасності сплати узгодженої суми грошових зобов'язань з ПДВ за період 30.09.2013 - 30.07.2014 ДПІ складено акт від 14.10.2014 про порушення товариством вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з ПДВ за серпень, листопад, грудень 2013 року та січень, липень 2014 року у сумі 236`849,80 грн із затримкою до 30 днів і за лютий-червень 2014 року у сумі 256`665,65 грн із затримкою більше 30 днів.
На підставі цього акту ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності виник спір.
За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень -рішень від 22.10.2014 №№ 0009371503, 0009381503 Головне управління ДФС у м. Києві рішенням про результати розгляду первинної скарги від 31.12.2014 № 3444/10/26-15-10-06-15 податкове повідомлення - рішення від 22.10.2014 № 0009371503 скасувало в частині застосування штрафу у сумі 5400,71 грн, в іншій частині податкове повідомлення - рішення ДПІ від 22.10.2014 № 0009371503 та податкове повідомлення - рішення № 0009381503 залишило без змін. Податкове повідомлення - рішення, яке містить зменшену суму зобов'язання контролюючий орган не приймав, доказів протилежного під час розгляду справи не надав.
Суди також встановили, що Господарський суд м. Києва ухвалою від 07.11.2013 порушив справу про банкрутство товариства та ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника і процедуру розпорядження його майном.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 31.03.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 22.10.2014 № 0009371503 в частині застосування до товарситва штрафних (фінансових) санкцій на суму 5400,71 грн.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, з посиланням на положення Закону N 2343-XII та правову позицію Верховного Суду України у подібних правовідносинах, викладену в раніше ухвалених судових рішеннях від 04.07.2011, 07,05.2012, 11.06.2012, 01.10.2012,26.02.2013 (справи №№ 21-144а11, 21-289а11, 21-179а12 та 21-298а12, 21-34а13), виходив з того, що дія мораторію у справах про банкрутство поширюється на зобов'язання, які виникли до порушення справи про банкрутство, нарахування штрафу за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, не припиняється. Тому, дія мораторію поширюється на зобов'язання, строк виконання яких настав до 07.11.2013.
ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовані постанням на відсутність предмету спору щодо податкового повідомлення - рішення від 22.10.2014 № 0009371503, оскільки зазначений акт індивідуальної є відкликаний в силу його часткового скасування рішенням Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 31.12.2014 № 3444/10/26-15-10-06-15. Відсутність нового податкового повідомлення - рішення із зменшеною сумою штрафу не змінює правовий статус податкового повідомлення - рішення від 22.10.2014 № 0009371503.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31.07.2015 № К/800/352051/15 відкрив касаційне провадження у цій справі.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну та просить суд вийти за межі касаційної скарги та скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, а матеріали справи направити на новий розгляд.
На обґрунтування своїх вимог, викладених у запереченнях, позивач зазначає, що відповідно до статті 38 Закону N 2343-XII з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Господарський суд міста Києва постановою від 26.03.2014 у справі № 910/19021/13 визнав ПАТ "5-й Київський авторемонтний завод" банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру. Київській апеляційний господарський суд постановою від 07.08.2014 скасував постанову Господарського суду міста Києва від 26.03.2014. Отже, у період з 26.03.2014 по 07.08.2014 нарахування фінансових санкцій здійснені незаконно.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд ухвалою від 11.03.2019 прийняв касаційну скаргу ОДПІ до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відклика