ПОСТАНОВА
Іменем України
18 березня 2019 року
Київ
справа №823/219/18
адміністративне провадження №К/9901/57384/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 (головуючий суддя: Гаращенко В.В.)
та постанову Черкаського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018 (головуючий суддя: Губська Л.В., судді: Епель О.В., Карпушова О.В.)
у справі № 823/219/18
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління ДФС у Черкаській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Черкаській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 25.04.2017 № 1229062-1302 про визначення податкового зобов'язання із орендної плати за землю у сумі 3163,79 грн., № 1229065-1302 про визначення податкового зобов'язання із орендної плати за землю у сумі 1342,21 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.03.2018, залишеного без змін постановою Черкаського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати прийняті у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК), ст.ст. 21 та 30 Закону України «Про оцінку земель», ст. 654 Цивільного кодексу України, та прийняти нове рішення про задоволення позову. За доводами касаційної скарги, судами не було враховано, що позивач правомірно при визначенні розміру орендної плати виходив із умов договорів оренди, укладених ним із Черкаською міською радою, а зміна розміру земельного податку не призводить до автоматичної зміни розміру орендної плати. Крім цього позивач посилається на те, що апеляційний суд розглянув справу без його участі та без повідомлення його про дату, час та місце судового розгляду.
У відзиві на касаційну скаргу, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну, а судові рішення - без змін.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між позивачем та Черкаською міською радою на підставі рішення Черкаської міської ради від 23.06.2011 № 2-635 укладено договори оренди землі від 05.12.2011, згідно з якими позивачу передано у довгострокову оренду на 49 років земельні ділянки загальною площею 70 кв.м. та 165 кв.м. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Кавказька, 184. При цьому за умовами цих договорів розмір орендної плати встановлений у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Вказані обставини стали підставою для прийняття відповідачем відносно позивача
податкових повідомлень-рішень від 25.04.2017 № 1229062-1302 про визначення податкового зобов'язання із орендної плати за землю у сумі 3163,79 грн., № 1229065-1302 про визначення податкового зобов'язання із орендної плати за землю у сумі 1342,21 грн., виходячи із 3% розміру орендної плати від нормативної грошової оцінки.
Пунктом 274.1 ст. 274 ПК встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального кори