ПОСТАНОВА
Іменем України
15 березня 2019 року
Київ
справа №2а-0770/3903/11
адміністративне провадження №К/9901/9459/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Конвектор»
на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 (головуючий суддя: Дору Ю.Ю.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015
(головуючий суддя: Довгополов О.М., судді: Гудим Л.Я., Шинкар Т.І.)
у справі №2а-0770/3903/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Конвектор»
до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Конвектор» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.06.2011: № 0001472341 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 31537,00 грн. за основним платежем та на 5977,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0001482341 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість (ПДВ) на 25230,00 грн. за основним платежем та на 6307,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.02.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм ст. 129 Конституції України, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), ст.ст. 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон № 996-XIV), пункту 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст.ст. 69, 71, 72, 86, 163 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). За доводами касаційної скарги судами не було враховано надані позивачем докази фактичної поставки позивачу товарів від ПП «Уж Експрес»; не враховані обставини, встановлені рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.02.2015 у справі № 907/1283/14, щодо фактичного виконання господарських операцій між позивачем та ПП «Уж Експрес».
Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну, а судові рішення - без змін.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 02.06.2011 № 11/23-50/20455240. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пункту 5.1 , підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, у результаті чого занижено податок на прибуток на 31537,00 грн. за 3-й та 4-й квартали 2010 року та ПДВ на 25230,00 грн. за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року внаслідок формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами із ПП «Уж Експрес».
Висновок про нікчемність правочину з поставки позивачу від ПП «Уж Експрес» товарів обґрунтовано відсутністю у цього постачальника основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а також посиланнями на пояснення його засновника та керівника - ОСОБА_2, в яких він заперечив своє відношення до діяльності цього підприємства та вказав про його реєстрацію за винагороду.
За наслідками перевірки та процедури адміністративного оскарження відповідачем стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.06.2011: № 0001472341 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 31537,00 грн. за основним платежем та на 5977,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0001482341 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість (ПДВ) на 25230,00 грн. за основним платежем та на 6307,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ПП «Уж Експрес» товарів, від імені цього постачальника виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував суми валових витрат та податкового кредиту у податкових деклараціях із ПДВ за вищевказані податкові звітні періоди.
Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за виключенням деяких положень, у зв'язку з набранням чинності ПК України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 - 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).
При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених нор