ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2019 року
Київ
справа №813/2435/17
адміністративне провадження №К/9901/49996/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2017 (суддя Хома О.П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 (головуючий суддя Кузьмич С.М., судді: Гулид Р.М., Улицький В.З.) у справі №813/2435/17 (876/10607/17) за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Новоушицький консервний завод» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Новоушицький консервний завод» звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.03.2017 №0002621411 та №0002641411.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний адміністративний суд, дійшли висновку про неправомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки податковим органом не доведено належними доказами нецільове використання ввезеного позивачем товару на митну територію України, а тому збільшення Публічному акціонерному товариству «Новоушицький консервний завод» суми грошового зобов'язання з мита на транспортні засоби та з податку на додану вартість є безпідставним та необґрунтованим.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулося з касаційною скаргою до Верхового Суду, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, частини сьомої статті 106, частини першої статті 285 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Доводи Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області зводяться до того, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною безпідставного задоволення позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначає про дотримання податковим органом порядку проведення перевірки позивача та прийняття на його підставі податкових повідомлень-рішень. Також відповідач стверджує, що оскільки товар поміщений у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, було передано позивачем в користування іншим особам (нецільове використання - здача в оренду) з невиконанням при цьому обов'язку зі сплати митних платежі в обсязі, передбаченому законом для ввезення цих товарів на митну територію України у митному режимі імпорту відповідно до вимог статті 106 Митного кодексу України, прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень є правомірним. А тому, Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Натомість Публічне акціонерне товариство «Новоушицький консервний завод» у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що податковим органом безпідставно та необґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення на основі формально досліджених документів та без врахування фактичних обставин справи, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування. Позивач зазначає, що на підставі митних декларацій ввозився на митну територію України та вивозився, без порушення умов задекларованого митного режиму тимчасового ввезення, товар (дробарка щепи та комбайн для збору вишні) з метою його використання за цільовим призначенням згідно договору оренди. В порядку передбаченому законодавством позивачем своєчасному та у належному розмірі було сплачено всі митні платежі з урахуванням визначених контролюючих органом відсоткових ставок, а також було дотримано вимоги щодо реекспорту ввезеного товару та вивезено його у встановлені законом строки, що свідчить про виконання всіх митних формальностей передбачених положенням Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), які узгоджуються з положеннями вітчизняного законодавства. Визначення підприємству суми грошового зобов'язання з мита на транспортні засоби та з податку на додану вартість є безпідставним та необґрунтованим, оскільки, на думку позивача, Публічним акціонерним товариством «Новоушицький консервний завод» не було порушено норм законодавства при ввезені у митному режимі (тимчасове ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами) товару. А тому, позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.
Верховний Суд ухвалою від 11.03.2019 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи №813/2435/17 та призначив попередній розгляд даної справи на 12.03.2019.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області було проведено документальну невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Новоушицький консервний завод» щодо дотримання законодавства України з питань державної митної справи при ввезенні сільськогосподарської та іншої техніки (групи 84 та 87 за УКГ ЗЕТ) у митному режимі ІМ 31 за період з 01.03.2014 по 01.11.2016.
Контролюючим органом встановлено порушення Публічним акціонерним товариством «Новоушицький консервний завод» вимог частини 7 статті 106, частини першої статті 285 Митного кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання по сплаті мита в періоді, що перевірявся, на загальну суму 226831,00грн; пункту 132.1 статті 132, підпункту 206.7.2 пункту 206.7, пункту 206.16 статтті 206 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1065342,25грн.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 23.02.2017 №144/14-11/00374284 та прийнято податкові повідомлення рішення 10.03.2017 №0002621411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «мито на транспортні засоби, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 283538,95грн, в тому числі 226831,16грн. - податкове зобов'язання та 56707,79грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0002641411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів» на загальну суму 1331677,81грн., у тому числі 1065342,25грн. - податкове зобов'язання та 266335,56грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Фактичною підставою для визначення позивачу вказаних сум грошових зобов'язань став висновок Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про порушення позивачем положень митного та податкового законодавства внаслідок нецільового використання Публічним акціонерним товариством «Новоушицький консервний завод» товарів, які було ввезено у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, а саме передачею в оренду дробарки щепи марки МВ ActrosEC95 20 48 на базі автомобіля MercedesBenzActros 2048 (ідн. № WDB9320831L176610) та комбайну для збору вишні марки KORVAN 930 (серійний № 669840-600036).
Відповідно до статті 1 Митного кодексу України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосуванню підлягають правила міжнародного договору України.
Порядок та умови тимчасового ввезення товарів на митну територію здійснюється відповідно до положень Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), до якої України приєдналася Законом №1661-V від 24.03.2004 (далі - Конвенція).
Відповідно пункту (a) статті 1 Конвенції «тимчасове ввезення» означає: митний режим, який дозволяє приймати на митну територію певні товари (утому числі транспортні засоби), умовно звільнені від ввізного мита і податків, без застосування заборон чи обмежень економічного характеру на ввезення; такі товари (у тому числі транспортні засоби) мають ввозитися з визначеною метою і призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання.
Згідно до частини другої статті 2 Конвенції не впливаючи на положення Додатка E, режим тимчасового ввезення надається з загальним умовним звільненням від ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру.
Частиною першою статті 4 Конвенції визначено, якщо в Додатку не передбачено інше, кожна із Договірних Сторін має право обумовлювати тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів) наданням митного документа та гарантії.
Частиною першою статті 7 Конвенції визначено, що товари (у тому числі транспортні засоби), на тимчасове ввезення яких був наданий дозвіл, повинні бути вивезені у визначений термін, визнаний достатнім для досягнення мети тимчасового ввезення. Цей термін обумовлюється окремо у кожному Додатку.
Відповідно до статті 103 Митного кодексу України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 01.03.2014 по 30.11.2016 Публічне акціонерне товариство «Новоушицький консервний завод» ввозило:
- за митною декларацією №209150000/2016/000559 від 10.02.2016 - дробарку щепи марки МВ Actros EC95 20 48 на базі автомобіля Mercedes Benz Actros 2048 (ідн. №WDB9320831L176610) митною вартістю 2872654,59грн;
- за митною декларацією №209000020/2016/005294 від 04.10.2016 - дробарку щепи марки МВ ActrosEC95 20 48 на базі автомобіля Mercedes Benz Actros 2048 (ідн. №WDB9320831L176610) митною вартістю 2870006,93грн. повторно на строк (з врахуванням заяв про продовження) до 31.03.2017;
- за митною декларацією №2090000/2016/010579 від 14.06.2016 - комбайн для збору.
Також судами встановлено, що вищевказаний товар було вивезено за межі митної території України без порушення умов задекларованого митного режиму, а саме:
- дробарка щепи ма