ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2019 року
м. Київ
справа №813/2995/17
адміністративне провадження №К/9901/69410/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Юрченко В.П., Шипуліної Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2018 (судді - Курилець А.Р., Гінда О.М., Кушнерик М.П.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" (далі - ПАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра") до Офісу великих платників податків ДФС (далі - ДФС) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 19.12.2017 позов ПАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" задовольнив повністю.
Відповідач судове рішення першої інстанції оскаржував неодноразово шляхом подання первинної апеляційної скарги, яку суд апеляційної інстанції залишав без руху (ухвала від 30.01.2018) з тих підстав, що скаржник не дотримався вимог, зазначених у статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо форми та змісту апеляційної скарги, - не додав документ про сплату судового збору, та у подальшому ухвалою від 22.03.2018 повернув з тих підстав, що скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, а клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.09.2018 відмовив у відкритті апеляційного провадження з тих підстав, що апеляційна скарга подана з пропуском процесуального строку апеляційного оскарження, а скаржник на виконання вимог ухвали суду від 20.08.2018 про залишення апеляційної скарги без руху, не навів інші поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. При цьому з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі", Закон по Державний бюджет України та положення пункту Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, суд зазначив, що тривала відсутність коштів у суб'єкта владних повноважень для сплати судового збору не є поважною причиною для поновлення процесуального строку, встановленого судом.
ДФС подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2018, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного адміністративного суду, а справу направити для продовження розгляду.
Скаржник свої вимоги обґрунтовує тим, що ДФС фінансується повністю із державного бюджету, а виділення відповідних коштів потребує певного часу, тому відповідач з об'єктивних причин був позбавлений можливості надати оригінал документа про сплату судового збору у встановлений судом строк. При цьому відповідач зазначає, що діяв сумлінно, звертався до суду з відповідними клопотаннями.
Верховний Суд ухвалою від 28.12.2018 відкрив касаційне провадження у цій справі.
У відзиві на касаційну скаргу, позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Частиною третьою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України визначено наслідки подання апеляційної скарги після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу.
Для вирішення питання поновлення строку апеляційного оскарження необхідно, щоб особа, яка подає апеляційну скаргу, вказала в ній поважні причини його пропущення або додала до неї обґрунтовану заяву про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
Якщо під час вивчення апеляційної скарги суддя встановить, що вона подана після закінчення строків апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, є неповажними, суддя шляхом постановлення ухвали залишає касаційну скаргу без руху.
В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суддя повинен запропонувати скаржнику у десятиденний строк з дня отримання ним цієї ухвали звернутися до суду з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для його поновлення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції