ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 902/145/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Берднік І.С., Кушніра І.В.
при секретарі судового засідання - Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 (головуюча суддя: Коломис В.В., судді: Миханюк М.В., Саврій В.А.)
за позовом Приватного підприємства "Салько"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський"
про розірвання договору суборенди землі та повернення земельної ділянки,
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боровський"
до Приватного підприємства "Салько"
про визнання частково недійсним договору суборенди землі,
за участю:
від відповідача за первісним позовом: Дудчик О.М. (договір про надання правової допомоги від 25.04.18),
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Салько" (далі - позивач, Підприємство) звернувшись в суд з позовом, просило розірвати договір суборенди землі від 08.10.2013 та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Боровський" (далі - відповідач, Товариство) повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Садковецької сільської ради загальною площею 65,3000 га ріллі, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що за умовами пунктів 9 та 11 договору суборенди відповідач мав сплачувати орендну плату у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки землі щомісячними платежами в розмірі 3041,39 грн на розрахунковий рахунок позивача, що уточнюється на момент сплати. Однак, відповідач взятих на себе зобов'язань, починаючи з моменту прийняття земельної ділянки в суборенду за актом приймання-передачі об'єкту оренди від 08.10.2013, не виконував, жодного платежу не здійснив, доказом чого є виписка з рахунку, відкритого у Вінницькій філії ПАТ КБ "Приватбанк" за період з 01.01.2012 до 23.01.2018.
Також позивач вважав, що в зв'язку з реорганізацією суборендаря з Приватного підприємства "Боровський" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Боровський" договір суборенди землі від 08.10.2013 підлягає розірванню на підставі абзацу 1 пункту 41 цього договору.
Товариство звернулося до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним пункту 40 та абзацу 1 пункту 41 спірного договору суборенди землі, як таких, що суперечать законодавству.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.09.2018 (суддя Нешик О.С.) в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено. Місцевий суд визнав, що оскільки саме позивач за первісним позовом не повідомив відповідачеві рахунок для оплати, має місце прострочення кредитора і тому на момент розгляду даної справи прострочення боржника (відповідача за первісним позовом) не настало. Разом з цим, суд зазначив, що факт реорганізації юридичної особи - суборендаря є підставою до зміни умов договору суборенди, а не його розірвання.
Щодо зустрічного позову, то суд визнав такі вимоги необґрунтованими, оскільки спірні пункти договору відповідають приписам законодавства.
За наслідками перегляду справи в межах первісного позову оскаржуваною постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 вказане рішення в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено, здійснено розподіл судових витрат.
Апеляційний суд визнав, що докази сплати орендної плати у матеріалах справи відсутні, а неотримання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 цього ж Кодексу, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє орендаря від обов'язку сплатити у визначений договором строк плату за користування орендованою земельною ділянкою.
У касаційній скарзі відповідач за первісним позовом просить прийняту у справі постанову скасувати, а рішення залишити в силі. Ці вимоги, що стосуються саме незгоди з задоволенням первісного позову, мотивовано порушенням апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, спричинене тим, що в даних правовідносинах мало місце прострочення кредитора і, як вірно на думку Товариства встановив суд першої інстанції, упродовж дії договору суборенди відповідач сплачував орендну плату за позивача до Державного бюджету.
Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи оскаржену постанову, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
Судами встановлено, що 25.10.2012 між Шаргородською районною державною адміністрацією в особі голови Слободянюка М.І. (орендодавець) та приватним підприємством "Салько" в особі керівника Салько Т.Д. (орендар) укладено договір оренди землі (далі договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у платне користування земельну ділянку загальною площею 65,3000 га, в тому числі: рілля - 65,3000 га за межами населеного пункту, кадастровий номер 0525387500:01:003:0204 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Садковецької сільської ради (пункти 1, 2).
Відповідно до пунктів 9, 11 договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі в сумі 36496,62 грн за 1 рік, або 3041,39 грн за місяць щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця, який уточнюється на момент сплати; орендна плата сплачується також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.
Згідно умов пунктів 30, 31 договору оренди орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; передавати земельну ділянку в суборенду без письмового погодження орендодавця.
Враховуючи зазначене, позивач, як орендодавець 08.10.2013 уклав з відповідачем договір суборенди землі строком на 14 років (пункт 8 договору) і за актом приймання - передачі від цієї ж дати передав в суборенду означену вище земельну ділянку.
Пунктами 9 і 11 сторони договору суборенди визначили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі в сумі 36496,62 грн за 1 рік, або 3041,39 грн за місяць щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця, який уточнюється на момент сплати; орендна плата сплачується також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.
Разом з цим, згідно пункту 39 договору суборенди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до пункту 40 договору суборенди, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у разі: несплати орендної плати у встановлені договором строки; невиконання вимог статті 96 Земельного кодексу України.
Згідно з пунктом 41 договору суборенди, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - суборендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - суборендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду (не переходить) до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з суборендарем.
Пунктами 42, 43 договору суборенди передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
Згідно з пунктом 44 договору суборенди, вказаний договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації, яка проведена 30.01.2014, про що внесено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право за №44588534.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 статті 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України в редакції від 05.11.2013 чинній на час реєстрації спірного договору, (далі - ЗК України) та статті 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 11.08.2013), право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Орендована земельна ділянка або ї