ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 914/2687/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,
за участю представників:
позивача 1 - не з'явився
позивача 2 - не з'явився
позивача 3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5
відповідача - не з'явився
третьої особи - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Іваницької Галини Романівни на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 (головуючий суддя Скрипчук О.С., судді Дубник О.П., Зварич О.В.) та рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2018 (суддя Синчук М.М.) у справі № 914/2687/17
за позовом 1) Фізичної особи-підприємця Бориса Юрія Зеновійовича, 2) Фізичної особи-підприємця Попіва Олега Ігоровича, 3) Фізичної особи-підприємця Іваницької Галини Романівни
до Стрийської міської ради Львівської області
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - фізичної особи ОСОБА_9
про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі,
Історія справи
Короткий зміст вимог
1. У грудні 2017 року Фізична особа - підприємець Борис Юрій Зеновійович (далі - позивач 1), Фізична особа - підприємець Попів Олег Ігорович (далі - позивач 2), Фізична особа - підприємець Іваницька Галина Романівна (далі - позивач 3) звернулися до Господарського суду Львівської області з позовом до Стрийської міської ради (далі - відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю правових підстав для застосування ст. 120 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" з огляду на обставини придбання у первісних орендарів земельної ділянки об'єкту нерухомого майна, який знаходиться на орендованій земельній ділянці.
Короткий зміст оскаржуваних рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.04.2018, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2018, у задоволенні позову відмовлено.
2.1. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір оренди землі з підприємцями Борис Ю.З. та Попівим О.І. та додаткову угоду до нього на земельну ділянку у м. Стрий, кут вул. Б. Хмельницького та вул. Зелена, площею 0,0126 га, розірвано рішенням Стрийської міської ради від 20.12.2013 № 404, вилучено таку земельну ділянку з їх користування та передано до земель запасу Стрийської міської ради.
2.2. Мотивуючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статей 377, 344 Цивільного кодексу України, частину 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", зазначив, що якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку. Судом зазначено, що позивачі 1 та 2 стверджують, що на підставі договору купівлі продажу від 04.12.2012 ними було продано Іваницькій Г.Р. магазин, незавершений будівництвом, готовністю 53%, що розташований на земельній ділянці площею 0,0126 га цільове призначення якої - землі житлової та громадської забудови. Судом встановлено, що всупереч п. 11 договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 04.12.2012, такий договір не пройшов державну реєстрацію, відповідно до Іваницької Г.Р. не перейшло право власності на об'єкт незавершеного будівництва, а відтак і право користування земельною ділянкою на підставі вищезазначеного договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, Іваницька Г.Р. подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи позивача, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
4. Скаржник зазначає, що після укладення договору купівлі-продажу 04.12.2012 разом з правом власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в силу приписів ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до неї перейшло право користування земельною ділянкою, на якій це нерухоме майно розташоване в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача.
4.1. Судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин норми статті 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі".
4.2. Суд першої інстанції надано невірну оцінку доказам у справі та не взято до уваги, що додатковою угодою було розірвано договір оренди землі від 25.05.2014, зміст якого невідомий сторонам, та який не має відношення до предмету спору.
4.3. Апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові визнав встановленими обставини, які не були встановлені судом, що є порушенням ст.ст. 76, 238 ГПК України.
4.4. Скаржник зазначає, що незаконно встановивши ту обставину, що договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва не пройшов державну реєстрацію, суд апеляційної інстанції також прийшов до невірного висновку про те, що до Іваницької Г.Р. не перейшло право власності на незавершений будівництвом об'єкт, а відповідно і право користування відповідною земельною ділянкою.
4.5. Суд апеляційної інстанції невірно встановив, що право власності на будівлю по АДРЕСА_1 Іваницька Г.Р. набула на підставі рішення Стрийської міської ради від 20.09.2012, а не на підставі угоди, укладеної між позивачами.
4.6. Посилаючись на прийняття Стрийською міською радою рішення від 20.12.2013 року № 404, яким вирішено розірвати із позивачами 1 та 2 договір оренди землі від 25.05.2014, а земельну ділянку повернути до земель запасу Стрийської міської ради, апеляційний суд не дослідив ту обставину, що рішення міської ради стосується розірвання договору оренди від 25.05.2014, а не 15.10.2008, тому він не може вважатись належним доказом по даній справі, оскільки не стосується предмету доказування.
Позиція позивачів 1 та 2, відповідача та третьої особи
5. Позивачі 1 та 2, відповідач та третя особа не скористалися своїм правом на подання відзивів, наданим їм відповідно до положень частини 1 статті 295 ГПК України, що в силу частини 3 даної статті не перешкоджає перегляду судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
6. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.10.2008 між Стрийською міською радою (орендодавець) та підприємцями Борисом Ю.З. та Попівим О.І. (орендарі) укладено договір оренди землі, за змістом якого орендарям надано в платне користування терміном на три роки земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, площею 0,0126 га, яка знаходиться на куті вул. Б.Хмельницького та вул. Зелена в м. Стрий, для комерційних цілей, будівництва торгівельного об'єкта. За змістом п. 2 договору на об'єкті оренди немає нерухомого майна.
6.1. 04.03.2010 між підприємцями Борисом Ю.З., Попівим О.І. та Стрийською міською радою укладено угоду про внесення змін до договору оренди землі, якою передбачено, що договір оренди землі укладено на 10 років до 23.09.2018. Угода до договору оренди землі зареєстрована у Стрийському міському відділі Львівської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 08.07.2010 за № 04104440041.
6.2. 05.11.2012 Борис Ю.С. та Попів О.І. зареєстрували право власності на об'єкт незавершеного будівництва, що находиться по АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці площею 0,0126 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний № 38078047).
6.3. 04.12.2012 між Борисом Ю.З., Попів О.І. (продавцями) та Іваницькою Г.Р. (покупцем) укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, за умовами якого Іваницька Г.Р. придбала магазин, незавершений будівництвом, готовністю 53%, що знаходиться по АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці площею 0,0126 га цільове призначення якої - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер НОМЕР_1. Зазначений договір нотаріально посвідчений.
6.4. Рішенням Стрийської міської ради № 404 від 20.12.2013 (в редакції рішення Стрийської міською ради № 520 від 17.06.2014), зокрема, вирішено розірвати договір оренди землі, укладений між підприємцями Борисом Ю.З та Попівим О.І. від 25.03.2014 кадастровий номер НОМЕР_1 на земельну ділянку по вул. Б. Хмельницького, площею 0,0126 га та вилучити з користування земельну ділянку і передати до земель запасу Стрийської міської ради.
6.5. 20.12.2013 рішенням Стрийської міської ради № 405 було вирішено надати дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП Іваницькій Г.Р. по АДРЕСА_1 площею 0,0115 га для передачі в оренду для комерційних цілей (будівництво торгового об'єкту).
6.6. 21.11.2016 Іваницька Г.Р. зареєструвала право власності на будівлю магазину загальною площею 128,3 кв.м, що находиться по АДРЕСА_1. Підстава виникнення права власності: рішення Стрийської міської ради № 226 від 20.09.2012, декларація № ЛВ 142131090514 від 22.04.2013, видана Інспекцією ДАБК у Львівській області, технічний паспорт б/н від 02.04.2013. Зазначене підтверджується довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 115190075 від 23.02.2018.
6.7. 06.09.2017 позивачі 1 та 2 звернулися до відповідача із заявою б/н, в якій просили підписати додаткову угоду про заміну сторони в договорі оренди землі від 15.10.2008, у зв'язку із набуттям позивачем 3 права власності на магазин, що розташований на земельній ділянці, яка останнім підписана не була.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
7. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти до