ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/8537/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
у складі судді Красота О.І.
від 04.09.2018
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Дармін М.О., Кощеєв І.М., Іванов О.Г.
від 17.12.2018
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест"
до Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3,
про визнання іпотечного договору недійсним
за участю представників:
позивача: не з'явилися
відповідача: не з'явилися
третьої особи: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" про
- визнання недійсним іпотечного договору № 01.840.07.02.1 від 11.01.2007, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Агробанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест", посвідченого 11.01.2007 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 63;
- припинення дії іпотеки за № 4521462 зареєстрованої 06.09.2011 реєстратором: приватним нотаріусом Малиновською О.Ю. в Державному реєстрі іпотек на підставі повідомлення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою, накладену на об'єкт нерухомого майна: нежитлова будівля А-1, а-2, а-3-будівля цегла, загальна площа - 2616,7 кв.м., в тому числі: А-1-1-веранди цегла, а1-аб, а13-ганки; а7-а12-драбини, метал.; а14-вхід в підвал; цегла; а1-1-тамбур, цегла; п\дА-2-підвал, цегла; Б-сарай, цегла, Г- сторожка (тимчасова), метал.; г1-драбина з майданчиком; Д-1, Д1-1, Д''-1-авторемонтна майстерня, цегла; Е-навіс (тимчасова), шифер; 1-16-огорожі, споруди; 17-вартова (тимчасова), метал.; 1-мостіння, асфальт., адреса: АДРЕСА_1;
- зняття заборони відчуження за № 4341422 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зареєстровану 11.01.2007 за № 4341422 реєстратором: приватним нотаріусом Вдовіною Л.Л., накладену на підставі договору іпотеки на об'єкт обтяження: об'єкти нерухомого майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ясельна, будинок, 1, номер РПВН:10977877, власник - ТОВ "Альб-Інвест".
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Третейського суду при Асоціації "Українська третейська організація підприємств та фінансових установ" від 22.09.2014 був визнаний недійсним договір про надання кредитної лінії № 01.840.07.02. від 11.01.2017, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за яким був укладений спірний іпотечний договір. Рішення третейського суду набрало законної сили та не скасоване. За твердженням позивача, відповідно до частини 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" та частини 2 статті 548 Цивільного кодексу України недійсність договору, забезпеченого іпотекою, тягне за собою і недійсність іпотеки, оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов'язання, а недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню, у зв'язку з чим іпотечний договір підлягає визнанню недійсним, а іпотеки за недійсним іпотечним договором припиняється.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
11.01.20107 між Закритим акціонерним товариством "Агробанк", правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство "Хоум Кредит Банк", правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "Хоум Кредит Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Хоум Кредит Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Восток", та ОСОБА_3 (позичальник, третя особа) був укладений договір про надання кредитної лінії № 01.840.07.02 (далі по тексту - кредитний договір).
В забезпечення вимог банку, що випливають з кредитного договору № 01.840.07.02 від 11.01.2007 між Закритим акціонерним товариством "Агробанк", як іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест" був укладений іпотечний договір № 01.840.07.02.1, посвідчений 11.01.2007 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 63 (далі по тексту - Іпотечний договір), предметом якого є іпотека об'єктів нерухомого майна, які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ясельна, 1.
29.08.2011 між Публічним акціонерним товариством "Банк Восток", як первісним кредитором, та Публічним акціонерним товариством "Платинум банк", як новим кредитором, був укладений договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, відповідно до пункту 1.1. якого первісний кредитор відступає всі свої права вимоги, а новий кредитор приймає всі права вимоги до іпотекодавців (боржників) в тому числі і за іпотечним договором № 01.840.07.02.1 від 11.01.2007.
В подальшому, позичальник за кредитним договором - ОСОБА_3, керуючись пунктом 8.1. кредитного договору, в якому сторони погодили розглядати усі спори та суперечки між сторонами цього договору, зокрема про його дійсність, у постійно діючому міжрегіональному третейському суді при Асоціації "Українська третейська організація підприємств та фінансових установ", звернувся до зазначеного третейського суду з позовом про визнання недійсним договору про надання кредитної лінії № 01.840.07.02 від 11.01.2007.
Третейський суд при Асоціації "Українська третейська організація підприємств та фінансових установ" у рішенні від 22.09.2014 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Платінум-банк" в повному обсязі та визнав недійсним договір про надання кредитної лінії № 01.840.07.02 від 11.01.2007, укладений між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством "Агробанк".
У зв'язку з визнанням Третейським судом недійсним кредитного договору, в забезпечення якого був укладений іпотечний договір № 01.840.07.02.1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" про визнання недійсним іпотечного договору № 01.840.07.02.1 від 11.01.2007, припинення дії іпотеки за № 4521462 зареєстрованої 06.09.2011 реєстратором: приватним нотаріусом Малиновською О.Ю. в Державному реєстрі іпотек на підставі повідомлення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою, та про зняття заборони відчуження за № 4341422 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зареєстровану 11.01.2007 за № 4341422, накладену на підставі договору іпотеки.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 04.09.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2018, у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до вимог частини 8 статті 75 Господарського процесуального кодексу України рішення третейського суду є необов'язковим для господарського суду щодо встановлених в ньому обставин, а позивач не довів суду належними засобами доказування наявності підстав, передбачених статтею 215 Цивільного кодексу України, для визнання спірного іпотечного договору недійсним. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про те, що рішення третейського суду, визначене позивачем підставою позову, не набрало чинності, оскільки було оскаржене банком до суду загальної юрисдикції та спір щодо скасування рішення Третейського суду станом на дату розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанцій не вирішений і триває.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест" просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області рішенням від 04.09.2018 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2018 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій:
- не застосували до спірних правовідносин положення статті 50 Закону України "Про третейські суди", яка встановлює обов'язковість рішень третейських судів, а також статей 45, 46 Закону України "Про третейські суди", у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку щодо необов'язковості рішення третейського суду;
- порушили частину 8 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не врахували, що резолютивна частина рішення судового рішення, в тому числі і третейського суду, яка містить висновки суду за результатом розгляду справи, не є обставинами, які суд встановив, а є саме висновками, до яких суд дійшов при розгляді справи, та які мають враховуватися іншими судам, у зв'язку з чим суди помилково не взяли до уваги рішення третейського суду в цілому;
- порушили статті 73, 76 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не взяли до уваги як належний та достатній доказ по справі, який визначений позивачем підставою позову, рішення Третейського суду при Асоціації "Українська третейська організація підприємств та фінансових установ" від 22.09.2014 про визнання недійсним договору про надання кредитної лінії № 01.840.07.02 від 11.01.2007;
- не застосували до спірних правовідносин положення статті 204, частини 2 статті 548 Цивільного кодексу України та частини 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку", у зв'язку з чим дійшли помилкових висновків про те, що іпотечний договір відповідає вимогам закону.
Також скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо нечинності рішення третейського суду, оскільки не застосував до спірних правовідносин положення статті 55 Закону України "Про третейські суди", відповідно до якої рішення третейського суду від 22.09.2014 підлягає негайному виконанню, тобто є таким, що вступило в законну силу з моменту його прийняття, не врахував, що дія зазначеного рішення третейського суду не зупинялась та рішення у встановленому законом порядку не скасоване.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області рішенням від 04.09.2018 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2018 залишити без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій в повному обсязі з'ясували усі обставини, що мають значення для справи, прийняли рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а доводи позивача в касаційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими.
Третя особа відзив на касаційну скаргу не надала.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.
Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами попередніх інстанцій, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частинами 1, 4, 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина 2 статті 548 Цивільного кодексу України).
Як встановили суди попередніх інстанцій, як на підставу позовних вимог позивач послався на те, що спірний іпотечний договір, укладений між ним та Закритим акціонерним товариством "Агробанк" в забезпечення виконання основного зобов'язання позичальника