ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2019 року
Київ
справа №803/386/14
касаційне провадження №К/9901/19458/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 (суддя Смокович В.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 (головуючий суддя - Левицька Н.Г., суддя: Обрізко І.М., Сапіга В.П.) у справі №803/386/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» у лютому 2014 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2014 №0000022200 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 160131 грн., в тому числі: в сумі 106754 грн. основного платежу та в сумі 53377 грн. штрафними (фінансовими санкціями).
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 24.03.2014 позов задовольнив у повному обсязі.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.02.2016 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 залишив без змін.
Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення контрольного заходу), статтей 11, 69 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на тому, що судовими інстанціями неповно з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з Приватним підприємством «АФ Приват Агро» та з Приватним підприємством «Приват Агро» за період з 01.12.2012 по 30.09.2013, за результатами якої складено акт від 29.01.2014 №160/2201/31496816.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2014 №0000022200 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 160131грн., в тому числі: в сумі 106754 грн. основного платежу та в сумі 53377 грн. штрафними (фінансовими санкціями).
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з формуванням даних податкового обліку за наслідками безтоварних господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей (шрот соняшниковий, макуха соняшникова) у Приватного підприємства «Приват Агро» на підставі договору від 05.10.2011 №05/101 та у Приватного підприємства «АФ Приват Агро» на підставі договору від 04.12.2012 №04/12-04.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на незазначення в товарно-транспортних накладних щодо поставки товару прізвищ та посад відповідальних осіб, які відпускали та приймали цінності, що позбавляє можливості ідентифікувати таких осіб. Крім того, в товарно-транспортних накладних не вказано точної адреси навантаження та розвантаження, а лише містяться відомості про населений пункт, що унеможливлює прослідкувати точний рух товару. Крім того, податковий орган наголошував, що зазначена у товарно-транспортній накладній №12/12-48 назва вантажовідправника (Приватне підприємство «Приват Агро») не відповідає найменуванню задекларованого позивачем постачальника (Приватне підприємство «АФ Приват Агро»).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що реальне вчинення господарських операцій підтверджене належним чином складеними первинними документами; Приватне підприємство «АФ Приват Агро» (з 08.08.2013 перебуває в стані припинення за рішенням засновників) та Приватне підприємства «Приват Агро» (17.06.2013 припинене, у зв'язку з визнанням банкрутом ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2013 №904/616/13-г) на момент вчинення спірних операцій володіли необхідним обсягом податкової правосуб'єктності; придбані товарно-матеріальні цінності позивачем відповідають видам його господарської діяльності згідно з КВЕД.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час зді