ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 918/361/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Мельник О.В., судді: Розізнана І.В., Грязнов В.В.)
від 10.12.2018
у справі № 918/361/18
за позовом Національного банку України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "ПриватБанк"
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
ВСТАНОВИВ:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.11.2018 у справі №918/361/18 у задоволенні клопотань ТОВ "Приватофис" про зупинення провадження у даній справі до вирішення справ №910/11041/18, №826/14745/18 та про призначення судової оціночно-будівельної експертизи відмовлено.
1.2. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ "Приватофис" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вх.№954/18, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким зупинити провадження у справі та призначити судову оціночно-будівельної експертизу.
1.3. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Приватофис" (вх.№954/18) на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.11.2018 у справі №918/361/18 відмовлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на відсутність процесуальної можливості апеляційного оскарження ухвали про відмову у зупиненні провадження у справі та про відмову в призначенні судової оціночно-будівельної експертизи окремо від рішення суду згідно з частиною 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, що виключає здійснення її перегляду по суті.
2. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
2.1. Не погоджуючись з ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі №918/361/18, ТОВ "Приватофис" подало касаційну скаргу на зазначене судове рішення.
2.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:
- товариство має право на апеляційне оскарження ухвали про відмову в зупиненні провадження у справі та про відмову в призначенні судової оціночно-будівельної експертизи, що передбачено статтею 129 Конституції України, яка гарантує рівність учасників справи та право на апеляційне оскарження, а також статтями 3, 7 Господарського процесуального кодексу України. Однак, суд апеляційної інстанції неправомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі;
- судом апеляційної інстанції не враховано висновки Конституційного Суду України, викладені у рішеннях від 22.04.2014 у справі № 4-рп/2014 (апеляційному оскарженню окремо від рішення суду підлягають ухвали суду першої інстанції як про внесення виправлень у рішення, так і про відмову у внесенні виправлень у рішення), від 28.04.2010 у справі № 12-рп/2010 (апеляційному оскарженню окремо від рішення суду підлягають ухвали суду першої інстанції як про забезпечення позову і щодо скасування забезпечення позову, так і ухвали про відмову в забезпеченні позову і скасуванні забезпечення позову), від 27.01.2010 у справі № 3-рп/2010 (апеляційному оскарженню окремо від рішення суду підлягають ухвали суду першої інстанції як про видачу дубліката виконавчого листа, так і про відмову у його видачі), від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 (апеляційному оскарженню окремо від рішення суду підлягають ухвали суду першої інстанції як про зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови, так і про відмову у змінах способу та порядку їх виконання);
- аналогічна позиція щодо можливості апеляційного оскарження як позитивної ухвали, так і негативної ухвали з одного й того самого питання викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 18/1544/10;
- судом апеляційної інстанції також не враховано численну практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою відмова в доступі до оскарження, означає відмову в доступі до правосуддя.
2.3. У відзиві на касаційну скаргу Національний банк України просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
3. Висновки Суду з посиланням на норми права, якими керувався Суд
3.1. У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
3.2. Згідно з частиною 2 статті 254 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.
3.3. Системне тлумачення статті 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
3.4. Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
3.5. Предметом апеляційного оскарження, як встановлено судом апеляційної інстанції, є ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та про відмову в призначенні судової оціночно-будівельної експертизи, яка не передбачена переліком, наведеним у статті 255 Господарського процесуального кодексу України.
3.6. При цьому відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 912/1398/18.
3.7. З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що предметом апеляційного оскарження у даному випадку є ухвала Господарського суду Рівненської області від 15.11.2018 у справі №918/361/18 про відмову у зупиненні провадження у справі та про відмову в призначенні судової оціночно-будівельної експертизи, оскарження якої окремо від рішення суду першої інстанції не передбачено статтею 255 Господарського процесуального кодексу України.
3.8. При цьому судом апеляційної інстанції відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Разом з тим згідно з пунктом 4 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо