ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 918/361/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Мельник О.В., судді: Розізнана І.В., Грязнов В.В.)
від 10.12.2018
у справі № 918/361/18
за позовом Національного банку України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "ПриватБанк"
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
ВСТАНОВИВ:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.11.2018 у справі №918/361/18 заяву ТОВ "Приватофис" про відвід судді Войтюка В.Р. залишено без розгляду. Застосовано до представника відповідача ОСОБА_1. захід процесуального примусу у вигляді попередження щодо зловживання процесуальними правами.
1.2. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив повністю скасувати оскаржувану ухвалу.
1.3. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Приватофис" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.11.2018 у справі №918/361/18 відмовлено. Апеляційну скаргу ТОВ "Приватофис" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.11.2018 у справі №918/361/18 повернуто заявнику разом з доданими до неї матеріалами - всього на 17 арк. з поштовим конвертом, у т.ч. платіжне доручення №3309 від 21.11.2018 про сплату судового збору у розмірі 1762 грн.
1.4. Суд апеляційної інстанції виходив з такого:
- предметом апеляційного оскарження у даному випадку є ухвала Господарського суду Рівненської області від 15.11.2018 у справі №918/361/18 про залишення без розгляду заяви про відвід судді та застосування до представника відповідача заходу процесуального примусу у вигляді попередження, оскарження якої окремо від рішення суду першої інстанції не передбачено статтею 255 Господарського процесуального кодексу України.
2. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
2.1. Не погоджуючись з ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018, ТОВ "Приватофис" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати до Північно-західного апеляційного господарського суду для подальшого розгляду апеляційної скарги ТОВ "Приватофис" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.11.2018.
2.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:
- судом апеляційної інстанції порушено норму процесуального права, а саме: пункт 14 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено можливість оскарження окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду;
- судом апеляційної інстанції не враховано, що право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист (пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України), також не враховано численну практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою відмова в доступі до оскарження, означає відмову в доступі до правосуддя;
- однією із основних засад (принципів) господарського судочинства згідно з пунктом 2 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що не дотримано судом апеляційної інстанції.
2.3. У відзиві на касаційну скаргу Національний банк України просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
3. Висновки Суду з посиланням на норми права, якими керувався Суд
3.1. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.11.2018 у справі №918/361/18 заяву ТОВ "Приватофис" про відвід судді Войтюка В.Р. залишено без розгляду на підставі частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України як таку, яка подана із зловживанням процесуальним правом, яка спрямована виключно на затягування судового процесу, подана на процесуальне рішення судді, що заборонено законом.
Цією ж ухвалою застосовано до представника відповідача ОСОБА_1. захід процесуального примусу у вигляді попередження щодо зловживання процесуальними правами.
3.2. Відповідно до частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
3.3. У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
3.4. Згідно з частиною 2 статті 254 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.
3.5. Системне тлумачення статті 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
3.6. Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
3.7. З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що предметом апеляційного оскарження, як встановлено судом апеляційної інстанції, є ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви про відвід судді та застосування до представника відповідача заходу процесуального примусу у вигляді попередження, яка не передбачена переліком, наведеним у статті 255 Господарського процесуального кодексу України.
3.8. При цьому щодо доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції пункту 14 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів зазначає таке.
Так, відповідно до пункту 14 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду.
3.9. Статтею 161 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
3.10. При цьому у статті 169 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви,