ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду
Ситнік О. М.
06 лютого 2019 року
м. Київ
у справі № 815/2862/17 (провадження № 11-1251апп18) за позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк» (далі - уповноважена особа Фонду, ПАТ «КБ «Інвестбанк» відповідно) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у складі судді Андрухів В. В. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у складі колегії суддів Федусика А. Г., Зуєвої Л. Є., Шевчук О. А.
Оскаржуваною постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправною відмову уповноваженої особи Фонду щодо передання інформації стосовно коштів, які обліковуються на картковому рахунку, до Фонду та не включення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Інвестбанк» за рахунок Фонду за договором банківського вкладу № НОМЕР_1 від 14 грудня 2016 року. Зобов'язано уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «КБ «Інвестбанк» за рахунок Фонду за договором банківського вкладу № НОМЕР_1 від 14 грудня 2016 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
За наслідками розгляду 06 лютого 2019 року Великою Палатою Верховного Суду касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду залишено без задоволення. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16 та від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 20 червня 2018 року у справах № 761/7978/15-ц, № 805/2090/17-а, № 820/3664/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 815/2229/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 592/13020/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 826/22119/15 та інші).
З наведеними мотивами Великої Палати Верховного Суду погодитися не можна у повному обсязі.
Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Вважаю, що вказаний спір має розглядатися за правилами цивільної юрисдикції, оскільки у даному випадку такі правовідносини не характеризуються тим, що Фонд керував, спрямовував волю, волевиявлення і поведінку позивача.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2 зазначив, що 14 грудня 2016 року між ним та ПАТ «КБ «Інвестбанк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Різдвяний подарунок» № НОМЕР_1, за яким ним покладено на депозитний рахунок кошти у розмірі 200 тис. грн. 16 грудня 2016 року у ПАТ «КБ «Інвестбанк» запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 13 січня 2017 року розпочато процедуру ліквідації банку. 16 лютого 2017 року позивач звернувся до директора-розпорядника Фонду із заявою про виплату йому гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним у ПАТ «КБ «Інвестбанк», на яку отримав повідомлення від уповноваженої особи Фонду від 26 квітня 2016 року № 492 про нікчемність договору банківського вкладу. Вважав, що його права порушені та просив суд: визнати протиправною відмову уповноваженої особи Фонду щодо передання інформації стосовно коштів, які обліковуються на картковому рахунку, до Фонду та не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Інвестбанк» за рахунок Фонду за договором банківського вкладу від 14 грудня 2016 року; зобов'язати уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію про нього як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «КБ «Інвестбанк» за рахунок Фонду за договором банківського вкладу від 14 грудня 2016 року.
Правовідносини між позивачем та ПАТ «КБ «Інвестбанк» виникли з договору банківського вкладу.
Оскільки у ПАТ «КБ «Інвестбанк»з 16 грудня 2016 року запроваджено тимчасову адміністрацію, повноваження тимчасового адміністратора банку делеговано уповноваженій особі Фонду, тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).
З аналізу статей 1, 3 і 4 Закону № 4452-VI вбачається, що Фонд здійснює як владні повноваження відносно банків, здійснюючи регуляторну діяльність, перебравши на себе частину повноважень НБУ, передбачених статтями 99, 100 Конституції України та статтями 6, 7 Закону України від 20 травня 1999 року№ 679-XIV «Про Національний банк України», так і повноваження, які не можна віднести до владних, оскільки здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків і організація відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку (пункт 8 частини 2 статті 4, частина 3 та 5 статті 34 та частини 1 статті 36, статті 47, 48 Закону № 4452-VI).
Отже, функції Фонду при тимчасовій адміністрації полягають у здійсненні повноважень з управління банком як органів управління цього банку.
Також відсутні ознаки публічності і у сфері фінансування діяльності Фонду. У пункті 9 частини першої статті 19 Закону № 4452-VI передбачені кошти Державного бюджету України (у тому числі облігації внутрішньої державної позики) як джерела формування коштів Фонду.
Кошти з Державного бюджету України Фонд отримує на поворотній і платній основі, що підтверджується у щорічних звітах Фонду у підрозділі «Формування фінансових ресурсів»(див.http://www.fg.gov.ua).
Формування коштів Фонду відбувається за рахунок коштів державного бюджету на поворотній і оплатній основі, тобто на підставі договорів позики. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти (частина перша статті 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і власником вказаних коштів стає їх набувач (позичальник), який стає зобов'язаним не лише повернути отримані кошти, але і оплатити послугу за користування цими грошима (частина перша статті 1048, частина перша статті 1049 ЦК України).
Отримання коштів державного бюджету у позику не свідчить про публічність правовідносин, оскільки Фонд зобов'язаний повернути ці кошти і сплатити відсотки за користування ними, як і інші особи, яким може надаватися така позика, чи зобов'язання якої гарантуються державою. Однак розпорядження такими коштами із контрагентами такого позичальника також не свідчить про публічність таких правовідносин.
Крім того, необхідно зазначити, що виплата гарантованого у частині першій статті 26 Закону № 4452-VI відшкодування коштів за вкладом у граничному розмірі не менше 200 000 грн також здійснюється за рахунок коштів Фонду, переданих у позику банку, що виводиться з ринку.
Вказана обставина підтверджується як усталеною практикою Фонду, так і правовим забезпеченням, а саме, відповідно до частини першої статті 20 Закону № 4452-VI Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності.
Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для надання цільової позики банку, для оплати витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності банку, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 36, пунктами 7, 8 частини другої статті 37 та частиною четвертою статті 47 цього Закону (пункт 7 частини другої статті 20 Закону № 4452-VI).
Зазначене кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 52 Закону № 4452-VI - кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом.
Отже, і правовідносини між банком, що ліквідується, та Фондом з приводу здійснення гарантованої виплати відповідно до частини першої стат