Постанова
іменем України
12 березня 2019 року
м. Київ
справа № 749/1092/16-к
провадження № 51-9530км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Короля В.В., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Батка Є.І.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 27 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016270280000059, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1), на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) такого, що не має судимості,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125 та ч. 4 ст. 296 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Щорського районного суду Чернігівської області
від 11 грудня 2017 року ОСОБА_1 засуджено: за ч. 1 ст. 125 КК - до
200 годин громадських робіт; за ч. 1 ст. 296 КК - до обмеження волі на строк
1 рік. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь Комунального лікувально-профілактичного закладу «Щорська центральна районна лікарня» 2930,40 грн у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Вироком встановлено, що 08 лютого 2016 року близько 02:00 біля магазину «АТБ» на вул. Незалежності, 2 у м. Сновську Чернігівської області ОСОБА_1 руками та ногами завдав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 численних ударів по обличчю, голові й тулубу, заподіявши потерпілим легких тілесних ушкоджень.
Крім того, 02 серпня 2016 року близько 01:30 у під'їзді будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1, перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, ігноруючи загальноприйняті правила поведінки, палицею із вбитим у неї цвяхом, як предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, безпричинно завдав ОСОБА_4 удару в лівий бік тулуба та у ліве плече, заподіявши потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Апеляційний суд Чернігівської області вироком від 27 липня 2018 року скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання й ухвалив новий, яким ухвалив вважати його засудженим: за ч. 1 ст. 125 КК - до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин; за ч. 1 ст. 296 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 6 місяців. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 6 місяців.
Постановлено в порядку ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) виключити з четвертого абзацу мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку злочину «як предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень».
У решті вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі та доповненні до неї прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що дії ОСОБА_1 неправильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 296 КК, оскільки палицю, якою він завдав тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4, було заздалегідь заготовлено для заподіяння тілесних ушкоджень; на думку прокурора, дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 296 КК. Зазначені доводи прокурора залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції. Також прокурор зазначає, що він не оспорював того факту, що ОСОБА_1 спеціально не пристосовував палиці, а тому посилання апеляційного суду на те, що сторона обвинувачення не спростувала цього факту, є неправильним. Крім того, прокурор звертає увагу, що у вироку апеляційного суду не повною мірою викладено показання потерпілого ОСОБА_4 та свідка
ОСОБА_5 щодо заперечення наявності будь-якого конфлікту з ОСОБА_1 Стверджує, що резолютивна частина вироку апеяційного суду не відповідає вимогам ч. 4 ст. 374 КПК, а призначене засудженому покарання є явно несправедливим через м'якість.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала касаційну скаргу. Просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Переглядаючи вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 у межах касаційної скарги прокурора з огляду на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 2 ст. 420 КПК передбачено, що вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
Отже, ухвалюючи вирок за результатами розгляду апеляційної скарги, апеляційний суд має надати належну оцінку всім доводам, викладеним в апеляції, та навести детальні мотиви прийнятого рішення.
Проте апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційній інстанції зазначених вимог закону не дотримався.
Так, прокурор в апеляційній скарзі, порушуючи питання про скасування вироку місцевого суду та ухвалення нового, зокрема, наводив доводи про те, що ОСОБА_1 вчинив хуліганські дії із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 296 КК.
Зазначеним доводам прокурора апеляційний суд належної оцінки не дав і, відмовляючи в цій частині в задоволенні апеляції прокурора, свого рішення належним чином не мотивував.
Як видно з вироку, апеляційний суд, погоджуючись із кваліфікацією місцевим судом дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК, дійшов висновку, що палиця, використана ОСОБА_1 для вчинення хуліганських дій не була спеціально пристосована або заздалегідь заготовлена для нанесення тілесних ушкоджень. Крім того, у вироку апеляційний суд зазначив, що сторона обвинувачення не надала доказів щодо вчинення ОСОБА_1 дій для спеціального пристосування палиці з метою нанесення тілесних ушкоджень.
У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що ч. 4 ст. 296 КК передбачено кваліфікований вид хуліганств