Постанова
Іменем України
13 березня 2019 р.
м. Київ
Справа № 545/1642/15-к
Провадження № 51-7041км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Могильного О. П., Яковлєвої С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Опанасюка О. В.,
захисника МільгевськоїЯ. В. (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 14 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 21 березня 2018 року в межах кримінального провадження №12015170000000149 по обвинуваченню
ОСОБА_3, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нижні Млини Полтавського району Полтавської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини:
Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 14 вересня 2015 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Як встановлено судом першої інстанції, 18 квітня 2015 року близько 16 год. ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зайшовши до кімнати свого будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, виявив свого зятя ОСОБА_4, який перебував у стані алкогольного сп'яніння та спав на дивані. Під час намагання ОСОБА_3 розбудити зятя між ними виникла сварка на ґрунті особистих неприязних стосунків, в ході якої ОСОБА_4 схопив ОСОБА_3 за голову, а останній, взявши правою рукою ніж, який лежав поруч з диваном, умисно завдав ОСОБА_4 один неприцільний удар у ділянку грудної клітини зліва, чим завдав останньому тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть ОСОБА_4 Причиною смерті ОСОБА_4 стала гостра втрата, що розвинулась при сліпому проникаючому колото-різаному пораненні грудної клітки з пошкодженням внутрішніх органів.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 21 березня 2018 року зазначений вирок місцевого суду залишений без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 порушує питання про скасування зазначених судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України, а суд апеляційної інстанції необґрунтовано погодився з таким висновком місцевого суду, вказується, що ОСОБА_3 діяв саме з умислом на вбивство ОСОБА_4 Також зазначено про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які полягали у тому, що суд першої інстанції неналежним чином повідомляв потерпілих про судові засідання, в результаті чого більшість судових засідань відбулась без їх участі. Крім того зазначається про безпідставне застосування відносно ОСОБА_3 положень ст. 69 КК України при призначенні покарання.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги потерпілого та просив скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Захисник ОСОБА_1, яка взяла участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечила проти задоволення касаційної скарги потерпілої.
У запереченнях на касаційну скаргу потерпілого захисник також просила залишити зазначену касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. Зазначала про безпідставність доводів, наведених у касаційній скарзі та про законність судових рішень
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
Суд касаційної інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 433 КПК України перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, дійшов висновку, що касаційна скарга потерпілого задоволенню не підлягає.
Так, як вже зазначалося, потерпілий у касаційній скарзі вказує на неправильну кваліфікацію судами першої та апеляційної інстанції дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК України та вважає, що дії засудженого слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України.
Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 115 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
У той же час умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), повинні ретельно досліджуватися докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю (див. постанови Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 760/4968/15-к, від 18 жовтня 2018 року у справі № 348/1153/17, від 08 листопада 2018 року у справі № 360/718/16-к, від 18 грудня 2018 року у справі № 569/2944/16-к тощо).
При цьому фор