Постанова
іменем України
14 березня2019 року
м. Київ
справа № 545/321/17
провадження № 51-7325км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Бущенка А.П., Григор'євої І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,
прокурора Ємця І.І.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника - адвоката АлієваГ.З.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_1 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 9 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 22 березня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1216170000000144, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Красний Луч Луганської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вирокомПолтавського районного суду Полтавської області від 9 серпня 2017 рокуОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді домашнього арешту змінено на тримання під вартою, взято його під варту негайно в залі суду і термін відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту взяття під варту -9 серпня 2017 року.
Цивільний позов прокуратури Полтавської області задоволено, стягнуто з
ОСОБА_1 на користь держави: в особі1-ї міської клінічної лікарні м. Полтави - витратина стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_3. в розмірі 13 020,32 грнта ОСОБА_4 в розмірі 2622,40 грнта в особі Київської міської клінічної лікарні
№ 1 витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4 в розмірі 6877 грн.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4. 24 508,90 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 100000 грн - моральноїшкоди (відшкодування за завдані тілесні ушкодження) та 200000 грн моральної шкоди (відшкодування у зв'язку зі смертю
матері - ОСОБА_5).
Цивільний позов ОСОБА_4 в частині стягнення моральної та матеріальної шкоди з ПАТ «Страхова компанія «Скайд» залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо зняття арештуі судових витрат у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 22 березня 2018 року вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 17 березня 2016 року близько01:35,керуючи автомобілем «CITROEN JUMPY»
(д.р.з. НОМЕР_1),рухаючись по автодорозі Київ-Харків зі сторони м. Києва у напрямку м. Полтави на 324 км автодороги, всупереч вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожньої обстановки, у результаті чого на заокругленні дороги по правій стороні по ходу руху керованого ним транспортного засобу допустив його виїзд за межі проїзної частини дороги, виїхав на розділювальну смугу, розташовану з лівої сторони від смуги руху автомобіля, де скоїв наїзд на металеве огородження, унаслідок чого пасажири цього автомобіляОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження, що спричинили їх смерть,
ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_4- середньоїтяжкості тілесні ушкодження.
У прямому причинному зв'язку з виникненням цієї дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, перебуває порушення ОСОБА_1 вимог
п. 12.1 Правил дорожнього руху.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1просить судові рішення щодо нього скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогамст. 291 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК) через відсутність у ньому формулювання обвинувачення,
а вирок - вимогамч. 3 ст. 374 КПК України. Вказує на те, що обвинувальний акт йому не вручали, але у матеріалах справи є підписана ним розписка, суд не роз'яснив йому суті обвинувачення і не з'ясував, чи воно йому зрозуміле, крім того,сам акт було підписано прокурором Махно А.В., а у судовому засіданні брав участь інший прокурор і питання про його відвід суд не вирішував.
Суд не дослідив та не долучив доказів, зокрема висновку експерта про стан його (ОСОБА_1)здоров'я,а також йому не надали можливості скористатися правом репліки, не було роз'яснено права на захиcт і не було врученопам'ятки про права та обов'язки.
Крім того, на порушення вимог ч. 3 ст. 349 КПК суд, вирішуючи питання про обсяг дослідження доказів у судовому засіданні, не з'ясував у нього, чи правильно він розуміє зміст обставин вчинення злочину та чи така позиція є добровільною.
Таким чином, вважає, що він не міг повноцінно здійснювати свій захист, а отже було допущено порушення його права на захист.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Алієв Г.В. підтримали касаційну скаргу ОСОБА_1 і просили її задовольнити.
Прокурор Ємець І.І. заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1та просив судові рішення щодо нього залишити без зміни.
Мотиви Суду
Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Вирок суду щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 374 КПК. Суд навів у вироку формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із зазначенням місця, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення.
Відповідно до приписів ст. 370 КПК суд обґрунтував вирок на тих доказах, які було розглянуто в судовому засіданні.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не роз'яснив йому наслідків розгляду кримінального провадження за правилами ч. 3 ст. 349 КПК не знайшли свого підтвердження.
Як видно з матеріалів провадження, суд, з'ясувавши думку учасників судового провадження стосовно недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, правильність розуміння змісту цих обставин, переконавшись у добровільності такої позиції учасників судового провадження та роз'яснивши їм про позбавлення права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку, розглянув справу за правилами ст. 349 КПК.
Погодившись із таким порядком дослідження доказів, ОСОБА_1 пояснив, що вказані обставини йому зрозумілі і ним не оспорюються.
Є безпідставними і доводи ОСОБА_1 про порушення його права на захист через неконкретність обвинувачення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1, складений слідчим і затверджений прокурором 30 січня
2017 року, містить відомості, передбачені пунктами 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК, зокрема: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення ч. 3 ст. 286 КК та формулювання обвинувачення.
Про офіційне доведення до відома ОСОБА_1 фактичних та юридичних підстав пред'явленого відповідно до обвинувального акта обвинувачення свідчить його розписка про отримання ним копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування (а.к.п. 8).
Доводи засудженого, викладені в скарзі, про те, щообвинувальний акт у кримінальномупровадженні було підписано прокурором Махно А.В., але самогоакта йому (ОСОБА_1) не вручали, натоміть у матеріалах справи є підписана ним розписка,тащо у судовому засіданні брав учать інший прокурор і питання про його відвід судом не вирішувалося, не знайшли свого підтвердження.
Згідно з повідомленням прокуратури Полтавської області від 2 лютого 2017 року в порядку ч. 1 Перейти до повного тексту